2. Система колективно-договірного регулювання в Україні. Контрактна система найму та оплати працівників

Система колективно-договірного регулювання в Україні включає національний, галузевий, регіональний рівні та рівень підприємств.

На національному рівні укладаються генеральні угоди, предметом яких є такі питання:

- диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництва, робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від важкості праці, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;

- єдині для всієї території України мінімальні тарифні ставки компенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і небез­печних умовах праці, які диференціюються за видами і категоріями

- умови праці;

- єдині тарифні умови оплати праці працівників і службовців за загальними професіями і посадами;

- максимальна тривалість робочого тижня;

- мінімальна тривалість оплачуваної відпустки;

- зобов'язання сторін з питань зайнятості;

- соціальний захист найбільш вразливих верств населення;

- зобов'язання відносно поетапного підвищення соціальних гарантій;

- реалізація державних соціально-економічних програм;

- охорона праці та довкілля;

- задоволення духовних потреб населення;

- взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угод.

Предметом галузевої та регіональної угоди можуть бути:

- єдині для підприємств відповідної галузі, території тарифна сітка робітників і шкали співвідношень мінімальних посадових окладів за групами посад керівників, спеціалістів і службовців або єдина галузева і територіальна тарифна сітка для всіх категорій працівників;

- єдині для різних категорій працівників мінімальні розміри доплат і надбавок, які враховують специфіку умов праці окремих професійних груп певних галузей, територій;

- вимоги до організації та нормування праці;

- зобов'язання сторін з питань зайнятості;

- вимоги до умов і охорони праці;

- система контролю за виконанням угод;

- порядок і терміни укладання колективних угод;

- відповідальність сторін за невиконання угод.

Предметом колективного договору на рівні підприємства можуть бути взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

- зміни в організації виробництва та праці;

- регулювання зайнятості;

- режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;

- умови й охорона праці;

- форми та системи оплати праці;

- розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами робіт і посадами працівників;

- види й розмір доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, умов Їхнього надання;

- умови оплати праці за понадурочну роботу; за час простою не з вини робітника і т. п.;

- житлово-побутове, культурне, медичне обслуговування, організація оздоровлення та відпочинку працівників;

- взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угод.

Предметом генеральної, галузевої, регіональної угоди, колективного договору можуть бути також інші питання оплати праці, соціальних гарантій, пільг окремим категоріям працівників.

Потрібно звернути увагу, що тарифні угоди на національному рівні мають переважно соціальний, аніж економічний характер. Колективний договір на рівні підприємства більш насичений економічним змістом.

Структурний зміст колективних угод, що укладаються в Україні відповідно до чинного законодавства, відображено на рис. 1.

В умовах ринкової економіки усе більше поширюється контрактна форма найму та оплати працівників. Поширення контрактів зумовлене знеособленим змістом традиційних трудових договорів, які не повністю враховують особистості якості працівників, зміст і специфіку їх професійної діяльності, не забезпечують належної відповідальності за доручену справу.

Контракт – це особлива форма трудового договору, який укладається у письмовій формі на визначений сторонами строк (від 1 до 5 років) або на час виконання певної роботи.

Сфера застосування контракту визначається законодавством про працю (як правило, для кваліфікованих спеціалістів). Сторонами контракту є працівник та власник підприємства або уповноважений ним орган (адміністрація).

Контракт вступає в дію або з моменту підписання, або з визначеного сторонами часу. Контракт оформлюється в 2-х примірниках для кожної сторони.

За угодою (на практиці за 2 місяці до закінчення строку) контракт може бути продовжений або укладений на новий строк.

В контракті зазначається: строк дії, права, обов’язки, відповідальність сторін, форма і розмір оплати праці, соціальні, побутові та інші умови, результати, які має забезпечити працівник, підстави для розірвання контракту. Умови оплати визначаються в контракті індивідуально, або на підставі діючого колективного договору. Вони можуть бути комерційною таємницею. Умови праці за контрактом не повинні бути нижчими за державні гарантії та умови тарифних угод.

На відміну від звичайного трудового договору в контракті можуть установлюватись додаткові пільги для конкретного працівника за рахунок коштів підприємства і збільшення відпустки, гнучкий графік роботи, додаткові винагороди, забезпечення житлом, надання кредиту, оплата за місце у дитячому садку, надання путівок, пільгове харчування, проїзд, надання земельної ділянки, забезпечення службовим автомобілем, стажування за кордоном, страхування.

Контракт на значний строк збільшує соціальну захищеність працівників. Контракт на невеликий строк посилює залежність від роботодавця, іноді використовується для звільнення негодних. В контрактах часто роботодавці передбачають мінімальні умови оплати праці.

Розірвання контракту відбувається у випадку невиконання працівником обов’язків, що передбачені в контракті. В контракті можуть бути також передбачені такі підстави розірвання: розголошення комерційної таємниці, порушення правил безпеки.