2. Мотивація праці. Матеріальні та нематеріальні стимули.

Ефективність праці за інших однакових умов визначається особистим ставленням людини до праці, її трудовою поведінкою. У свою чергу трудова поведінка детермінована впливом багатьох чинників, які діють з різною силою і в різних напрямках.

У загальному розумінні мотивація – це сукупність рушійних сил, які спонукають людину до виконання певних дій. Ці сили можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє походження і змушувати людину свідомо чи несвідомо робити ті чи інші вчинки.

Центральне місце в теорії мотивації займає поняття «мотив». Мотив – це переважно усвідомлене внутрішнє спонукання особистості до визначеного поводження, спрямованому на задоволення нею тих або інших потреб.

Стимулювання – вплив не безпосередній на особистість, а на зовнішні обставини за допомогою благ – стимулів, що спонукують працівника до визначеного поводження. Стимул перетворюється на мотив лише тоді, коли він усвідомлений людиною, сприйнятий нею. Основні ланки механізму мотивації праці представлені на рис 2.

Рис.2. Структура мотивації працівників

До грошових стимулів відносяться: заробітна плата, надбавки, премія, участь у прибутках. До матеріальних негрошових стимулів відносять: пільгове харчування; оплату навчання; пільгове користування житлом, транспортом та ін.; надання безпроцентних позик; продаж продукції зі знижками; цінні подарунки. До нематеріальних (моральних) стимулів відносяться: просування по службі (кар’єра); змістовна праця; гнучкий графік роботи; соціальна захищеність, участь в управлінні; позитивні  взаємовідносини в колективі, дошка пошани; присвоєння почесних звань і навіть просто похвала керівника.

Якщо зовнішні та внутрішні чинники співпадають, формується мотив до певної поведінки. Тому, розробляючи систему мотивації та стимулювання, адміністрація підприємства повинна враховувати потреби та інтереси окремих груп працівників. Інформацію про мотивації конкретних працівників можна отримати шляхом проведення опитування.