4. Види та показники безробіття. Види зайнятості.

Безробіття – це категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Існує думка, що в ринковому господарстві повинен існувати оптимальний резерв безробітних, який забезпечує гнучкість економіки, швидку реакцію виробництва на зростання попиту. Але останнім часом деякими дослідниками висловлюється інша думка, що безробіття не є неминучим для ринкової економіки та з’являється внаслідок порушень в її функціонуванні.

Для ефективного управління трудовими ресурсами, прогнозування змін у зовнішньому середовищі підприємництва дуже важливо уміти аналізувати причини виникнення безробіття в тих чи інших регіонах, галузях або соціальних групах населення. В результаті узагальнення закордонного та вітчизняного досвіду можна виділити такі види безробіття:

1. Плинне безробіття.

В кожний момент часу деякі працівники добровільно змінюють місце роботи, інші шукають нову роботу через звільнення, або тимчасово втрачають сезонну роботу, є молоді люди, які вперше шукають роботу. Коли всі ці люди знайдуть роботу, інші працівники замінять їх у "загальному фонді безробітних". Тому, хоча конкретні люди, які не мають роботи, заміняють один одного, але даний тип безробіття залишається, не зникає, постійно існує. Закордонні економісти використовують ще термін "фрікційне безробіття". Цей термін відображає суть явища: ринок праці функціонує уповільнено і потрібен час на  пошуки та влаштування на роботу, навіть якщо є  вільні робочі місця.

Таким чином, плинне безробіття має відношення до людей, які знаходяться у процесі переходу на нове місце роботи. Головною ознакою такого безробіття є невелика тривалість – існують вільні робочі місця, але потрібний час на пошук роботи та влаштування.

В США, наприклад, на початок 90-х років майже 50% безробітних були без роботи менш ніж 5 тижнів, а 80% - менш ніж 14 тижнів. Як бачимо, американське безробіття можна вважати значною мірою плинним. Воно вказує не на кризові явища в економіці, а скоріше на високу ефективність ринку робочої сили, на нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів в економіці, що розвивається.

Плинне безробіття вважається не тільки неминучим, але й певною мірою бажаним, корисним, тому що багато  працівників добровільно переходять з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на більш високооплачувану та високопродуктивну роботу, на таку, яка більш відповідає здібностям даного працівника. Це означає більш високі доходи для працівників і більш раціональний розподіл трудових ресурсів і тому більший обсяг національного продукту.

2. Інституціональне безробіття породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Причинами виникнення інституціонального безробіття можуть бути:

а)  надмірні соціальні виплати з бюджету, які знижують пропозицію праці. Таким чином, збільшення допомоги по безробіттю сприяє збільшенню рівня безробіття. Крім того, чим більше допомога, тим більш тривалим є час пошуку нового робочого місця.

б) введення гарантованого мінімуму заробітної плати. Може виникнути ситуація, коли людина згідна працювати за порівняно низьку заробітну плату, роботодавець не може платити більше, а домовитися вони не можуть, тому що законом заборонено встановлювати заробітну плату,  нижчу за мінімальну.

в) недосконалість податкової системи. Дійсно, занадто високі ставки податків скорочують обсяг доходів, які залишаються у розпорядженні працівників, і тому працювати стає невигідним, вигідніше отримувати допомогу.

г) до інституціонального також відносять безробіття, що виникає через недосконалість системи інформації про вільні робочі місця.

3. Структурне безробіття пов’язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств та виробництв, скороченням випуску продукції окремих галузей у разі перепрофілювання виробництва. Ці перетворення змінюють структуру попиту на працю. Попит на деякі види професій зменшується або зовсім зникає. Попит на інші професії збільшується, виникає попит на нові професії. В результаті у деяких робітників навички стають застарілими та непотрібними. Наприклад, робітник, який виготовляв взуття та лишився без роботи із-за конкуренції з боку імпортної продукції, не може стати, наприклад, програмістом, якщо він не пройде тривалої підготовки; після падіння світових цін на нафту багато нафтовиків  лишилося без роботи.

Уникнути структурного безробіття неможливо, тому що воно пов’язане з НТП і тому спостерігається скрізь, включаючи високорозвинуті країни.

В країнах СНД, Україні структурне безробіття спричиняється перехідними  кризовими структурними деформаціями та процесами. Різновидом структурного безробіття є конверсійне, що пов’язане з перепрофілюванням підприємств ВПК та є характерним для України.

Відмінність між плинним та структурним безробіттям полягає в тому, що в плинних безробітних є навички, які вони можуть продати, а структурні безробітні не можуть одразу отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, або зміни місця проживання. Тому плинне безробіття має короткостроковий характер, а структурне – більш тривале. Окрім цього, структурне безробіття, як правило, проходить у досить болісних формах. Тут мають місце соціально-психологічні фактори. Наприклад, закриття шахт означає для шахтарів не просто втрату робочих місць, а радикальну зміну способу життя; існує попит на офіціантів, барменів, але перехід на такий вид діяльності психологічно є дуже складним для шахтаря.

Державна політика по відношенню до структурного безробіття повинна бути спрямована на максимальне скорочення його тривалості, на розробку та проведення програм допомоги у перепідготовці кадрів, виплату грошової допомоги на період перепідготовки, підтримку формування нових сучасних галузей.

4. Технологічне безробіття пов’язане з переходом до нової техніки та технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників нових спеціальностей та кваліфікації. В результаті для даного виробничого процесу частина працівників певної кваліфікації стає непотрібною - машини витісняють людей. Технологічне безробіття має місце у будь-який економіці. Особливо помітним воно стає у країнах, де прискорення НТП поєднується з високим рівнем заробітної плати. Тоді для підприємців стає вигідним скорочення кількості робочої сили. Наприклад, роботизація автомобільної промисловості США спричинила реальну загрозу масового технологічного безробіття, тому що на деяких операціях заробітна плата середнього робітника становила 25 дол. за годину, тоді як робот здатний робити теж саме за 6 дол. за годину, включаючи витрати на придбання та обслуговування. Або, застосування комп’ютерних принтерів  та комп’ютерний набір призводить до 20-разового збільшення технологічного безробіття за фахом складальник. Стають ненадійними навіть і робочі місця у новітніх галузях: замість перфорувальників та операторів великих ЕОМ на персональних комп’ютерах працюють користувачі з іншою кваліфікацією. Для економіки України не є характерним технологічне безробіття через слабкий вплив НТП та низьку заробітну плату. В Україні низька заробітна плата є гальмом автоматизації та механізації виробництва, тому що вигідніше застосовувати дешеву ручну працю аніж коштовне устаткування.

5. Приховане безробіття обумовлено такими чинниками :

а) наявність формально зайнятого населення. Така ситуація спостерігається на підприємствах, де працівників більш, аніж потрібно для випуску продукції. Внаслідок цього працівників переводять на неповний робочий тиждень, робочий день, відправляють у вимушені відпуски за свій рахунок. За офіційною статистикою ці люди не вважаються безробітними і не мають права на допомогу;

б) до прихованих безробітних відносять тих людей, які не вірять у допомогу служб зайнятості та відмовилися  від реєстрування. За даними опитування до служби зайнятості в Україні зверталися  лише 45% безробітних, незважаючи на теча вони втратили право на допомогу та субсидії.

В Україні приховане безробіття досягло значних масштабів (20-30%), але її складно врахувати. На підприємствах рівень прихованого безробіття враховується за допомогою показника чисельності персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Рівень прихованого безробіття можна визначити як відношення чисельності працівників в еквіваленті повної зайнятості до середньооблікової, або за співвідношення номінальних фондів робочого часу за скороченим та нормальним режимом роботи.

6. Застійне (добровільне) безробіття – це безробіття здатних до праці людей, які не хочуть, а з часом і не можуть працювати.

В Україні воно має тенденцію до зростання: збільшується кількість осіб без певних занять, "бомжів", жебраків, бродяг, молоді, яка не бажає працювати. Точної кількісної оцінки цього безробіття немає. У застійне може переходити приховане безробіття.

7. Молодіжне безробіття  може виникати на двох етапах у житті людини:

1) після закінчення середньої школи (якщо не вдалося одразу поступити до вищого навчального закладу, технікуму, коледжу, ПТУ, або влаштуватись працювати на підприємство);

2) після отримання професійної освіти (якщо немає гарантованого направлення на роботу, або воно не влаштовує людину).

В Україні в 2002 р. серед працевлаштованих службою зайнятості осіб 34,5% становили особи у віці до 28 років. За результатами опитування, тільки 25% молодих спеціалістів впевнені, що добре підготовлений фахівець може знайти роботу. Третя частина школярів має намір протягом року після закінчення школи відпочивати.

Реальним напрямком забезпечення зайнятості молоді є створення робочих місць без великих матеріальних витрат – тимчасова участь в проведенні сільськогосподарських робіт, в лікарнях, дитячих будинках, допомога інвалідам, людям похилого віку.

8. Регіональне безробіття спостерігається в окремих регіонах країни. Наприклад, в західних регіонах Україні  рівень безробіття більший ніж у східних по демографічних, історичних, географічних причинах. Регіональні перекоси на ринках праці викликають міграцію населення.

9. Циклічне безробіття пов’язано з циклами ділової кон’юнктури, воно з’являється на фазі спаду економічного циклу.

10. Жіноче безробіття. В 2002 р. серед працевлаштованих службою зайнятості осіб 48,1% становили жінки.

11. Сезонне безробіття виникає на виробництвах з сезонним характером (сільске господарство, будівництво, цукрова промисловість).

12. Професійне безробіття:

- по категоріях: службовці, робітники, без професії;

- по професіях: економісти, менеджери, конструктори, механіки, бухгалтери, юристи, продавці та ін.

Відповідно до видів безробіття розрізняють такі види зайнятості:

- повна зайнятість або неповна зайнятість, яка може бути явною або прихованою;

- первинна (за основним місцем роботи) або вторинна зайнятість (додаткова робота);

- тимчасова зайнятість;

- сезонна зайнятість.

Явна неповна зайнятість зумовлена необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію.

Прихована неповна зайнятість пов’язана зі зменшенням обсягів виробництва і виявляється в низьких доходах, низькій продуктивності праці, неповному використанні кваліфікації.

Безробіття вимірюється двома основними показниками:

1. Рівень безробіття.

2. Тривалість безробіття.

Рівень безробіття розраховується як частка повністю безробітних у чисельності економічно активного населення, тобто людей, які пропонують свою працю для виробництва товарів і надання послуг. Цей показник не дає повного уявлення про зайнятість. Необхідно знати не тільки частку людей, які не мають робочих місць, але й скільки часу вони перебувають в такому стані. Дійсно, що краще: 3% безробіття за умов, що незайнятий в середньому не має роботи протягом року, або 5% безробіття, коли його середня тривалість становить тільки один місяць?  Другий випадок явно має перевагу. Імовірно така ситуація свідчить про бурхливий НТП, що викликає інтенсивну міграцію трудових ресурсів, про високу мобільність ринку робочої сили, про існування ефективних систем інформації про вакансії та розвинуту систему перекваліфікації працівників і т.ін. Тому дослідження проблем зайнятості та розробка відповідної державної політики ведуться на основі аналізу двох показників: рівня та тривалості безробіття.

Показник "тривалість безробіття" характеризує, скільки часу в середньому один безробітний перебуває без роботи. В Україні цей показник становив дев’ять місяців, що свідчить про неблагополучний стан ринку праці.

Розглянемо методику розрахунку рівня безробіття:

де Б - чисельність безробітних;

ЕАН – чисельність економічно-активного населення (або трудових ресурсів).

Згідно з визначенням міжнародної організації праці, безробітні – це люди, які не мають роботи, які готові приступити до роботи та шукають її протягом останніх чотирьох тижнів, або які вже влаштувались, але ще не приступили до роботи.

При розрахунках кількості безробітних в різних країнах застосовуються два методологічних підходи. Перший підхід (США, Японія) оснований на визначенні кількості осіб, що відповідають статусу безробітного, в період тижня опитування. В США, наприклад, статуправління Міністерства праці проводить в масштабі всієї країни щомісячні вибіркові опитування 60 тисяч сімей ( ставляться питання про те, хто працює, хто ні, хто шукає роботу). При другому підході (Великобританія) підрахунок чисельності безробітних проводиться за кількістю поданих заяв до державних служб зайнятості. Розрахунок кількості безробітних за англійською методологією більш простий, але не точний та потребує додаткових мір контролю за поведінкою осіб, які вважають себе безробітними та розраховують на матеріальну допомогу. В числі тих, хто подає заяву до служби зайнятості, можуть опинитися особи, які не шукали роботу, або не хотіли працювати, або мали роботу. Поряд з тим, частина осіб, які дійсно були безробітними, але не подавали заяв на допомогу, не реєструвались у службі зайнятості, не попадає до числа безробітних. Перша методика більш трудомістка, але забезпечує більш точну оцінку кількості безробітних. Але і вона підлягає критиці, тому що отримані дані, незважаючи на ретельне проведення опитування, вважаються недостатньо достовірними за такими причинами:

1. Зайняті неповний робочий день вважаються статистикою повністю зайнятими і тому занижується рівень безробіття.

2. Люди, які вже втратили надію на отримання роботи і не шукають її, вибули із складу робочої сили і не включаються в категорію безробітних. Це теж занижує рівень безробіття. В деяких країнах до складу безробітних не включаються особи, які вперше шукають роботу, або намагаються повернутися на роботу після тривалої перерви (у зв’язку з народженням та вихованням дитини), особи, які проживають у застійних регіонах, де немає і не передбачається вільних робочих місць.

3. Отримання інформації, яка завищує рівень безробіття. Так, люди, які не шукають роботу, або зайняті тіньовим бізнесом, можуть назвати себе безробітними. Наприклад, скоріше за все людина, що зайнята торгівлею наркотиками або працює на мафію, назве себе безробітним.

Американські економісти вважають, що хоча рівень безробіття відіграє велику роль у визначенні соціально-економічної політики держави, він має певні недоліки і його не можна вважати безпомилковим показником американської економіки. Ці методики потребують достовірної вихідної інформації.

В Україні застосовувалася друга методика, а з 1995 року почали визначати рівень безробіття за результатами вибіркового опитування, що показує майже втричи більший рівень безробіття (11,1%).

Ці методики потребують достовірної вихідної інформації.

Рівень безробіття по країнах світу змінюється від 2 до 15% й вище. Наприклад, Японія та Швеція – 2-5%, США та Канада – 5-7%, країни ЄС – 7,6%, Росія – 1,6%. Україна за рівнем безробіття на 3-му місці в СНД після Вірменії та Грузії. На початок 2003 р. офіційний рівень безробіття в Україні, отриманий за другою методикою, становив 3,8% (він не враховує результати опитування та приховане безробіття).