3. Відтворення населення і ресурсів для праці. Прогнозування чисельності населення та трудових ресурсів.

Відтворення населення — це історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.

У процесах відтворення населення розрізняють види руху, типи і режими.

Види руху (природний, міграційний, соціальний,  економічний) визначаються особливостями зміни чисельності та складу населення в країні в цілому і в окремих регіонах.

Природний рух населення - це результат процесів народження та смерті людей.  Він характеризується показниками: коефіцієнт народжуваності, смертності, природного приросту (зменшення) населення.

Залежно від того, які процеси переважають, відбувається природний приріст або природне зменшення населення. Ми бачили (див. табл. 1), що в 1992-2001 рр. показники смертності значно перевищували в Україні показники народжуваності, і природне зменшення населення з 1995 р. щорічно досягає 300 тис. осіб і більше.

Чисельність і склад населення змінюється також в результаті міграційних процесів (механічного просторового переміщення населення). Такі переміщення викликані різними, але завжди дуже серйозними причинами (політичними, економічними, релігійними тощо). Розрізняють міграцію зовнішню, пов'язану зі зміною країни постійного проживання (еміграцією називається виїзд за межі держави, імміграцією — прибуття з інших країн), та внутрішню, що відображає зміну людьми місця проживання в межах однієї країни. Внутрішня міграція найчастіше обумовлена особистими або економічними причинами, зокрема значну її частку становить рух населення з сіл у міста (або навпаки) у пошуках заробітку.

За тривалістю розрізняють такі види міграції:

- постійна (безповоротна) – переселення із зміною постійного місця проживання;

- сезонна (циклічна) – переміщення на певний строк (місяць, сезон, рік);

- маятникова - регулярний рух населення з одного населеного пункту до іншого (на роботу, навчання).

Види міграції за змістом: трудова; навчальна; сільська; комерційна (челнокова); туристична; втеча мозку; вимушені переселенці та біженці  через військові конфлікти, національну політику, екологічні катастрофи; повернення на історичну батьківщину (татари, німці, євреї, українці, росіяни та ін.).

Показники міграції: коефіцієнт прибуття; коефіцієнт вибуття; коефіцієнт чистої міграції (механічного приросту чи зменшення).

За рахунок міграції з 1996 року населення України зменшується.

Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної статтево-вікової та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками. Показниками соціального руху населення є: частка міського населення (рівень індустріалізації), склад населення за віком, за статтю, за професіями, за освітою, за місцем проживання, за національністю та мовою, за релігією, за політичними поглядами, за рівнем забезпеченості, за відношенням до власності, сімейна структура населення та ін.

Особливо звертаємо увагу на економічний рух населення, що пов'язаний із зміною його трудової активності. Результати цього руху обумовлені передусім економічними чинниками: люди розпочинають або припиняють трудову активність, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

Природний, міграційний, соціальний та економічний рухи населення взаємозалежні та взаємопов'язані. У сукупності вони визначають чисельність і якісні характеристики населення.

У природному русі населення розрізняють типи його відтворення: традиційний (екстенсивний) та сучасний (інтенсивний).

Традиційний тип відтворення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю (з причин нерозвиненості медицини, низького рівня життя, війн, епідемій). В результаті взаємодії цих факторів загальні темпи зростання чисельності населення невисокі, в структурі переважає частка молодих людей. Цей тип характерний для ранніх етапів розвитку людського суспільства.

 Сучасний тип відтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, досягненнями медицини, емансипацією і залученням в економічну діяльність жінок та іншими причинами, в результаті яких різко зменшився рівень народжуваності, значно збільшилася середня тривалість життя, знизився рівень смертності, зросла частка людей старшого віку в структурі населення.

Розрізняється три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене. Розширене відтворення характеризуються переважанням народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та, відповідно, природним приростом населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності. Звужене відтворення, або депопуляція, характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо зараз в Україні (див. табл. 1).

Особливості історичного розвитку України сильно вплинули на динаміку чисельності всього населення, і зокрема ресурсів для праці. В XX ст. життя всіх поколінь і практично кожної людини було погіршене тяжкими драматичними подіями як перша і друга світова та громадянська війни, індустріалізація, колективізація, голодомори, масові репресії, участь у військових конфліктах (зокрема, в Афганістані), чорнобильська трагедія, глибока криза 90-х років. В результаті не лише гинули або ставали інвалідами тисячі і навіть мільйони молодих здорових людей, але і різко зменшувалася народжуваність, деформувалася статево-вікова структура населення. Тому відтворення населення і ресурсів Для праці в Україні відбувалося і відбувається не рівномірно, а "хвилеподібне": певні підйоми змінюються глибокими падіннями.

Відтворення ресурсів для праці - це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Оскільки ресурси для праці є частиною населення, то і відтворення ресурсів для праці відображає стан і характер відтворення населення як частина цілого. Динаміка чисельності всього населення визначає динаміку чисельності економічно активного населення, але ця залежність не проста. Тобто збільшення (зменшення) чисельності населення призводить до збільшення (зменшення) чисельності трудоактивного населення лише за інших однакових умов, а в реальному житті, під дією різноманітних причин ці зміни відбува­ються не одночасно і не в однаковому масштабі.

Наприклад, народження дітей збільшує кількість населення одразу, а кількість ресурсів для праці - лише через 15 - 20 років, і то за умови, що ці люди стануть економічно активними. Смертність непрацездатних людей зменшує кількість населення, але не змінює ресурси для праці. При незмінній кількості населення ресурси для праці можуть значно збільшуватися (зменшуватися) за рахунок зростання (спадання) трудової активності населення, наприклад внаслідок зміни рівня життя.

У відтворенні ресурсів для праці, як і у відтворенні всього населення, розрізняють види руху, типи і режими.

Природний, міграційний і економічний рух населення впливає на кількісні характеристики ресурсів для праці, соціальний - на якісні. Кожен вид руху обумовлюється дією численних різноманітних причин, а їх взаємодія і взаємозалежність визначають кількість економічно активного населення, що є фундаментальним показником для будь-якою суспільства або держави. На етапі переходу до ринкових відносин відбулося безпрецедентне зростання кількості економічно активного населення. Але кардинальна відмінність цього етапу розвитку України від радянського періоду полягає не в темпах приросту чисельності трудоактивного населення, а в структурі цього приросту. Раніше основним фактором приросту був природний рух населення, а в "перехідний період" приріст майже повністю викликаний економічними чинниками. Таке різке зростання трудової активності пояснюється передусім зниженням рівня життя населення та зростанням економічних потреб, в результаті чого до праці залучаються люди, які раніше не мали необхідності заробляти.

Причому оскільки радянська епоха загальної зайнятості майже не залишила резервів поповнення робочої сили працездатного віку, джерелом цього поповнення стали пенсіонери та молодь, яка все частіше відмовляється від освіти на користь заробітків або поєднує освіту з трудовою діяльністю. Цей приклад наглядно засвідчує, що відтворення ресурсів для праці, хоча і має в основі відтворення населення, проте визначається специфічними законами.

Типи відтворення ресурсів для праці порівняно з типами відтворення населення мають різне смислове значення. Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення. Інтенсивний тип відтворення пов'язаний із зміною якості людських ресурсів: зростанням освітнього рівня, кваліфікації, покращанням здоров'я та розумових здібностей тощо, що означає нарощення трудового потенціалу.

Необхідною умовою планування економічного і соціального розвитку країни та її регіонів є достовірне прогнозування чисельності населення та ресурсів для праці. На практиці застосовуються наступні методи прогнозування чисельності населення:

- метод ретроспективної екстраполяції;

- метод пересування за віком.

Метод ретроспективної екстраполяції  застосовується для короткострокового прогнозування. За даним методом чисельність населення  наступного року визначається як добуток чисельності населення за попередній період та середньорічного темпу зміни загальної чисельності населення. Якщо чисельність населення змінюється нерівномірно, то в минулому виділяються періоди часу з різним типом динаміки населення та в залежності від прийнятої гіпотези для прогнозу застосовуються показники найбільш підходящого періоду. При цьому на враховуються випадкові коливання показників.

Метод пересування за віком застосовується для довгострокового прогнозування. Для цього чисельність населення за певною статтево-віковою групою помножується на відповідний коефіцієнт доживання. В результаті визначається чисельність населення даної групи в наступному віці. Коефіцієнт доживання показує, яка частка населення даної статтево-вікової групи доживає до наступного віку. Цей коефіцієнт може визначатись  на період одного або п’яти років.

В ході історичного розвитку були сформульовані наступні концепції  факторів росту населення.

1. Теорія Мальтуса (ХУІІІ ст.), згідно з якою населення збільшується за геометричною прогресією, а виробництво засобів існування – за арифметичною. Тому Мальтус вважав благом епідемії та війни.

2. Концепція “логістичної кривої зростання” (ХІХ ст.), яка стверджує про уповільнення зростання чисельності населення по мірі наближення до певної межі.

3. Теорія циклічності зміни демографічних показників з періодом 60-70 років (сер. ХХ ст.).

4. Теорія оптимуму населення. Оптимальною визнається така чисельність населення, яка забезпечує найбільший дохід на душу населення. Франція та деякі інші європейські країни вважаються недонаселеними, а Індія, Японія – перенаселеними.

5. Математичні моделі світового розвитку (глобальні моделі), які визначають взаємозв’язок між чисельністю населення, якістю життя, станом навколишнього середовища та іншими факторами у вигляді системи рівнянь. Моделювання показало, що теперішній розвиток цивілізації може призвести до необернених змін та світової катастрофи. Тому на сучасному етапі на рівні країн та регіонів запроваджується концепція сталого розвитку.