роботи на підприємстві

 

Організація планово-економічної роботи підприємства залежить від його розміру і типу. На малих підприємствах звичайно не існує глибокого поділу управлінських функцій, і тому вище керівництво самостійно визначає усі деталі планування й організації виробництва.

На великих і середніх підприємствах стратегічні, тактичні і календарні плани розробляють децентралізовано з урахуванням прий­нятої організаційної структури, розподілу обов’язків між колективами різних служб, супідрядності керуючих, контролю і кооперації усіх функ­цій організації як єдиного цілого. Саме в підрозділах зосереджені кадри, що мають досвід в області виробництва, закупівель, реалізації й оперативного керівництва. Тому підрозділу звичайно висувають реальні про­позиції в календарні, тактичні і навіть стратегічні плани підприємства.

На практиці застосовують три схеми організаційних робіт зі складання планів:

– зверху вниз;

– знизу нагору за ієрархічною структурою підприємства;

– круговим способом (зустрічне планування).

Організаційно централізоване планування на більшості великих і середніх підприємств здійснюється зверху вниз. При такому підході планові стратегії розробляються на вищому рівні керування – визначаються цілі, основні напрями і головні господарські задачі розвитку підприємства, механізм їхньої реалізації, проводиться ув’язування всіх планових пропозицій. Потім ці цілі, задачі і показники в міру просування на більш низькі рівні структури підприємства в більш деталізованій і конкретній формі включаються в плани підрозділів. На цьому етапі технологічного планування встановлюються пропорції й обсяги виробництва за усіма видами продукції, що випускається. Після узгодження планових завдань з конкретними виконавцями вони остаточно затверджуються вищим керівництвом підприємства.

Така організація планування, побудована на централізації найважливіших рішень у вищій ланці керування підприємством (акціонер­ному товаристві тощо), допускає визначену самостійність філій цехів і інших підрозділів, необхідну при розробці календарних планів на базі показників, єдиних для всього підприємства.

При схемі організаційних робіт зі складання планів знизу нагору відповідно до ієрархії підприємства, планування здійснюється від планів на місцях і планів підрозділів до загального плану шляхом узгоджень, об’єднань і коригувань. Нижчі організаційні одиниці – дільниці, цехи – складають докладні плани, які поєднуються на верхньому щаблі, щоб утворити в підсумку загальний єдиний план підприємства.

Зустрічне планування поєднує обидва попередні способи. У процесі зверху вниз здійснюється попереднє планування за головними цілями і складання загального плану на рівні керування підприємством. На більш низьких рівнях відбувається конкретизація цих планів.

Потім починається зворотний хід планування знизу нагору. При цьому в план включаються більш ефективні рішення й усуваються роз­біжності між частинами єдиного об’єкта планування. Відповідно до об­ставин може бути здійснений багаторазовий ітеративний процес узгодження плану. Організація планування знизу нагору має такі ознаки:

– усувається порочне коло: не знаючи вищих цілей, не можна приймати обґрунтовані рішення щодо нижчих цілей, планів і альтернативних варіантів дій (недолік схеми “знизу нагору”),

– внески в планування виробляються всіма підрозділами об’єкта і вимагають знання загального плану по підприємству в цілому (недолік способу планування “зверху вниз”).

Функціональні служби з планування на багатьох середніх за розмірами підприємствах виділяються в самостійні підрозділи, підлеглі віце-президенту з економіки і фінансів (рис. 11.1). Апарат, що здійснює внутрішньофірмове планування, включає функціональні підрозділи на різних рівнях управління підприємством. Оскільки планування – це основна функція управління, те вищою ланкою системи планування можна вважати Раду директорів, що приймає рішення щодо найбільш важливих проблем стратегії і тактики підприємства.

 

 

Рис. 11.1 – Схема зразкової організаційної структури

планово-економічної служби підприємства

Центральна ланка апарата планування – відділ планування, у функції якого входить розробка перспективних і поточних планів, узгодження їх з виробничими підрозділами, коригування й уточнення планових показників, контроль за їх виконанням і систематичний аналіз роботи підприємства і його підрозділів.

Менеджер з планування намічає цілі організації та визначає найкращі способи їхнього досягнення, аналізує бюджети, інформацію про стан галузі, наявні і необхідні ресурси. Найважливішим аспектом планування є ретельна оцінка вихідних даних.

У виробничих підрозділах функції планування виконують служби оперативного і поточного планування і контролю. Їхня задача – складання планів на кожну зміну, добу, тиждень, місяць, квартал і рік з урахуванням обмежень і загальногосподарських цілей (рис. 11.2).

 

Вище керівництво

• Загальне планування господарською діяльністю

• Формування загальної стратегії, цілей і задач

• Встановлення нормативів і контролю

 

 

Рис. 11.2 – Організаційна структура планування

на середньому за розмірами підприємстві

 

Річний план підприємства докладно розробляється при особис­тій участі працівників виробничих підрозділів. У річному плані деталізуються плани – виробництва і збуту щомісячно, установлюються зав­дання для низових рівнів керування в години трудових витрат і витрати сировини на одиницю товару. Цикл річного планування підприємства залежно від особливостей його побудови включає систему взаємозалежних заходів.