3.9. Основні напрями технологічної уніфікації,

стандартизації та їх економічна ефективність

У технологічній уніфікації та стандартизації виділяють наступні основні напрями: типізація технологічних процесів і операцій; уніфікація технологічної документації; агрегатування і стандартизація обладнання; уніфікація та стандартизація технологічної оснастки.

Типізація технологічних операцій і процесів – це розробка типових технологічних операцій і процесів, які характеризуються єдиним змістом та послідовністю більшості переходів для виробів з загальними конструктивними ознаками.

Уніфікація технологічної документації приводить до скорочення загальної кількості документів, полегшення праці технологів при підготовці виробництва і внесенні змін у діючі процеси. До числа основнихдокументів (уніфікованих) належать карти типових представників, операційні технологічні карти, загальні карти типових технологічних проце­сів, операційні карти групової обробки, загальні карти групових процесів.

Конструкторська уніфікація вузлів технологічного обладнання і створення компоновок верстатів шляхом агрегатування прискорюють підготовку виробництва нових виробів. Широке використання принципу агрегатування і стандартизації обладнання дозволяє звести процес проектування до процесу підбору компоновок обладнання з окремих уніфікованих, а іноді – стандартизованих вузлів.

Уніфікація і стандартизація технологічної оснастки дозво-ляє використовувати її при зміні об’єктів виробництва, підвищити кое-фіцієнт завантаження оснастки та її ефективність, даючи можливість вести обробку деталей великими партіями. Стандартизація оснастки суттєво зменшує затрати часу і засобів на її проектування, скорочує цикл її виготовлення, є передумовою спеціалізації виробництва, що призводить до скорочення витрат на оснастку.

Найбільше поширення на підприємствах мають такі системи уніфікованої оснастки, як складально-розбірні, універсально-складальні та універсально-налагоджувальні пристрої.

Для системи складально-розбірних пристроїв (СРП) розроблені стандарти на елементи корпусів пристроїв, визначено мінімальне число типорозмірів елементів, які необхідні для створення будь-якого верстатного пристрою. Ці пристрої найбільш поширені в умовах багато-серійного виробництва.

Комплект універсально-складальних пристроїв (УСП) склада­ється з великого числа стандартизованих деталей, з яких компонуються різноманітні пристрої для свердлувальних, токарних, фрезерувальних, розточувальних, зубодовбальних, шліфувальних, зварювальних, штампувальних і контрольних операцій. Затрати часу, пов’язані з підготовкою УСП, складають в середньому приблизно 5 % трудомісткості виготовлення змінної спеціальної оснастки. Найбільш доцільно використовувати УСП на заводах дослідницького, дрібносерійного і серійного виробництва.

В універсально-налагоджувальних пристроях (УНП) компонування доповнюються вузлами для встановлення деталей, що обробляються (змінними налагоджувальними). Вони дозволяють обробляти різноманітні за формою деталі шляхом послідовного переналагоджування, яке полягає в основному, в заміні змінних насадок. Базові пристрої стандартизовані, а змінні елементи підприємства виготовляють згідно з конфігурацією деталей, що обробляються.

Крім того, в технологічних процесах використовується універсальна безналагоджувальна оснастка (УБО), яка використовується для багаторазового і довгострокового встановлення заготовок, що вста­новлюються на універсальних металорізальних верстатах (універсальні патрони, машинні лещата, поворотні столи); нерозбірна спеціальна оснастка (НСО), яка використовується для однієї детале-операції в багатосерійному і масовому виробництвах; спеціалізована налагоджу­вальна оснастка (СНО) використовується для деталей, близьких за конструктивно-технологічними ознаками, які мають загальні базові поверхні і однаковий характер обробки. Ця оснастка складається з базового агрегату і налагоджування. Вона допускає регулювання елементів або заміну спеціального налагоджування.

Вибір системи оснастки проводиться з урахуванням конструкторсько-технологічної характеристики деталей, що обробляються, пла­ново-економічних вимог, організаційних та технічних умов виконання операцій.