2.2. Показники порівняльної ефективності

Розрахунки порівняльної ефективності застосовуються при економічному обґрунтуванні варіантів технічних або господарських рішень, розташуванні підприємств, виборі взаємозамінної продукції, впровадженні нових видів техніки, будівництві нових підприємств, визначенні розмірів підприємств.

Вихідним моментом розрахунку порівняльної ефективності виробничо-господарських рішень є зіставлення за варіантами основних техніко-економічних показників: капітальних вкладень, собівартості та прибутку, продуктивності праці, фондомісткості, термінів створення та освоєння потужностей, нової техніки.

Якщо один з варіантів для своєї реалізації потребує меншої кількості капітальних вкладень і забезпечує більш низьку собівартість, то він визнається економічно більш вигідним. Проте часто підвищення продуктивності праці, зниження собівартості досягається ціною додаткових капітальних вкладень. Оптимальний варіант вибирається на основі розрахунків терміну окупності Т або коефіцієнта порівняльної ефективності додаткових капітальних вкладень Е та їх зіставлення з нормативними величинами:

 або  при К2 > K1 і C1 > C2,

де K1, К2 – капітальні вкладення за варіантами; C1, C2 – собівартість продукції чи робіт за варіантами.

При Т < ТН або Е > EН – оптимальним визнається варіант, при якому потрібні додаткові капітальні вкладення.

На практиці для вибору оптимального варіанта застосовується формула зведених витрат. Критерієм оптимального варіанта є мінімум зведених витрат, які являють собою сукупну величину поточних та одноразових витрат, зведених до однакової розмірності, та визначаються за формулою:

З = С + ЕН × КП,

де З – зведені витрати одиниці продукції; С – собівартість одиниці продукції; ЕН – нормативний коефіцієнт економічної ефективності; КП – питомі капітальні вкладення у виробничі фонди.

Одноразові витрати (капітальні вкладення) зводяться до співвідносного вигляду з поточними (річними) за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності:

ЕН = 1 / ТН.

Таким чином:

З = С + (1 / ТН) × КП,

де ТН – нормативний термін окупності капітальних вкладень.

Нормативи ефективності капітальних вкладень являють собою мінімальну границю, нижній рівень ефективності капітальних вкладень при їх продуктивному використанні, тобто передбачається, що вони повинні забезпечувати ефективність не нижче допустимого рівня.

На сьогодні для розрахунків порівняльної ефективності встановлено нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень у розмірі 0,15; нормативний термін окупності – 6,7 року. Це означає, що кожна гривня додаткових капітальних вкладень повинна забезпечити ефект у вигляді заощадження від зниження собівартості або приросту прибутку у розмірі мінімум 15 к.

На базі зведених витрат розраховують річний економічний ефект:

ЕР = (З1 – З2) × А2,

де З1, З2 – зведені витрати одиниці продукції за варіантами; А2 – річний обсяг виробництва продукції після впровадження заходів у розрахунковому році.