7.6. Енергетичне господарство підприємства.

Нормування затрат електроенергії, пари та води

Сучасне машинобудівне виробництво пов’язане з використанням у великих обсягах електроенергії, палива та інших електроносіїв (пари, стисненого повітря, гарячої води).

Основними завданнями енергетичного господарства є: забезпечення безперебійного постачання виробництву різних видів енергії; ефективне використання та економічне витрачання в процесі вироб­ництва палива та енергії; зростання енергоозброєності праці; раціональна експлуатація енергетичного обладнання, його ремонт та обслуговування.

Енергетичне господарство підприємства ділиться на дві частини - загальнозаводську та цехову. Дозагальнозаводської відносяться генератори, перетворювачі та загальнозаводські мережі, які об’єднуються в низкуспеціальних цехів - електросиловий, теплосиловий, газовий, слабо-точний та електромеханічний. Склад цехів залежить від енергоміст-кості підприємства і зв’язків заводу з зовнішніми електросистемами.

Енергетичне господарство на великих і середніх машинобудів­них підприємствах очолює відділ головного енергетика; на невеликих підприємствах все енергогосподарство може бути об’єднано в 1-2 цехи в службі головного механіка.

Цехову частину енергогосподарства складають первинні енерго-приймачі (печі, верстати, підйомно-транспортне обладнання), цехові перетворюючі пристрої, внутрішньоцехові розподільчі мережі.

Режим економії енергетичних ресурсів визначає необхідність нормування енергії та енергоносіїв. Норми поділяються на диферен-ційовані та укрупнені. Диференційовані норми встановлюють витрати енергії по окремих агрегатах, на окремі деталі та інші одиниці виміру продукції; укрупнені - витрати дільниці, цеху і підприємства на умовну одиницю продукції. До укрупнених норм відносяться витрати енергії на одну тонну заготовок, комплект деталей на виріб, складальну оди-ницю чи виріб, на 1000 грн продукції. Технічно обґрунтовані норми визначаються за операціями розрахунковим методом.

Загальні витрати енергії по підприємству Gен.о діляться на дві частини - залежну (змінну) Gен.з і незалежну (постійну) Gен.н від обсягів виготовленої продукції. Змінну частину складають витрати енергії на виконання операцій, постійні витрати - на освітлення, опалення і кондиціювання повітря. Витрати енергії по змінній частині можуть бути визначені укрупнено на основі часу роботи обладнання чи більш точно за зведеними нормами. Наприклад, витрати силової електроенергії по групі обладнання, кВт/год:

,

де Мен.в - сумарна встановлена потужність у групі обладнання, кВт; Fд - фактичний фонд часу роботи обладнання, год; kм - коефіцієнт, що враховує завантаження обладнання за потужністю; kв - коефіцієнт, що враховує нерівномірність використання обладнання в часі; h1, h2 - коефіцієнти, що враховують ККД двигунів і втрати в мережі.

За зведеними нормами витрата енергії:

,

де Gен.нор - зведена норма витрат на 1000 грн; Nв - програма випуску продукції, тис. грн.

Постійна частина витрат електроенергії визначається розрахунковим методом за нормативами освітлення, опалення приміщень тощо.

Необхідність в енергії та енергоносіях визначається на основі балансового методу планування. Для цих цілей складаються зведені баланси і баланси за окремими видами енергії та енергоносіїв. У витратній частині балансу показується розрахункова планова потреба в енергії підприємства, а в доходній – джерела покриття цих потреб – одержання енергії від районних систем, на власних генеруючих установках підприємства. Основною формою планування енергопостачання є річні енергобаланси. Поряд з плановим складається звітний баланс. Для обліку коливань в попиті різноманітних видів енергії складають добові графіки їх споживання за календарними періодами, які є основою для встановлення максимальної потреби на планований період і при розробці заходів з розвитку енергетичного господарства.

Основним напрямком вдосконалення енергетичних господарств є перехід на централізоване енергопостачання, їх укрупнення, використання економічних енергоносіїв, використання обґрунтованих норм витрат енергоносіїв, автоматизація управління виробництвом і споживанням енергії.