4.2. Основні принципи організації виробництва

 

Організація виробничого процесу в часі та просторі базується на принципах: диференціації, концентрації та інтеграції, спеціалізації, пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритміч­ності, автоматичності, гнучкості, електронізації. Правильне використання цих принципів забезпечує підвищення ефективності роботи підприємства, раціональне використання ресурсів.

Принцип диференціації передбачає розподіл виробничого про­цесу на окремі технологічні процеси, операції, переходи, рухи. Надмірна диференціація підвищує втомлюваність робітників через монотонність та високу інтенсивність процесів виробництва. При використанні високо-продуктивного обладнання – верстатів з ЧПУ, оброблювальних центрів, роботів – принцип диференціації переходить в принцип концентрації операцій та інтеграції виробничих процесів. Операції стають більш об’ємними, складними, виконуються на прогресивному обладнанні.

Принцип спеціалізації базується на обмеженні різноманіття елементів виробничого процесу. Зокрема, виділяють групи робітників, які спеціалізуються за професіями, що сприяє підвищенню їх кваліфікації та продуктивності праці. Спеціалізація виробничих дільниць, цехів, заводів передбачає обмеження номенклатури деталей, які обробляються в цих виробничих підрозділах. Якщо обсяг випуску і трудоміст­кість деталі одного найменування забезпечують повне завантаження робочих місць, створюються однопредметні потокові лінії або навіть спеціалізовані підприємства.

Принцип пропорційності передбачає відносно рівну пропускну можливість всіх виробничих підрозділів, які виконують основні, допоміжні та обслуговуючі процеси. Порушення цього принципу приводить до виникнення “вузьких” місць у виробництві або до неповного завантаження робочих місць, дільниць, цехів, до зниження ефективності функціонування всього підприємства.

Принцип прямоточності полягає в забезпеченні найкоротшого шляху руху деталей і складальних одиниць в процесі їх виробництва. Не повинно бути зворотних рухів об’єктів виробництва на дільниці, в цеху, на заводі. Обладнання на дільниці розташовується по ходу технологічного процесу.

Принцип безперервності передбачає скорочення до можливого мінімуму перерв у процесах виробництва.

Принцип ритмічності полягає у випуску рівних або рівномірно зростаючих згідно з планом обсягів продукції підприємством або окремим робочим місцем, дільницею, цехом.

Принцип автоматизації процесів приводить до: збільшення обсягу випуску деталей, виробів; підвищення якості робіт; скорочення затрат живої праці; виключення ручної праці на роботах з шкідливими умовами; заміни робітників роботами. Особливо важлива автоматизація обслуговуючих процесів.

Принцип гнучкості дає можливість мобільно перейти на випуск іншої продукції, яка входить у виробничу програму підприємства або на випуск нової продукції при освоєнні її виробництва. Він забезпечує скорочення часу і витрат на переналагоджування обладнання при виготовленні деталей і виробів широкої номенклатури.

Електронізація виробничих процесів передбачає використання швидкодіючих ЕОМ різних класів і удосконалення засобів праці при роботі людини з ними.

Приступаючи до проектування виробничого процесу або виробничої системи, слід виходити з раціонального використання викладених принципів. Рішення повинні обґрунтовуватись розрахунками порівняльної економічної ефективності можливих варіантів.

4.3. Організаційно-технічний рівень виробництва

 

Критерієм організаційно-технічного рівня виробництва є сумарні витрати на виробництво продукції. Організаційно-технічний рівень виробництва може бути тільки тоді визнаний високим, якщо підприємство виробляє високоякісну продукцію і використовує при цьому високотехнологічне обладнання, ресурсозберігаючу технологію, ефективну організацію виробництва, які забезпечують оптимальний рівень сумарних витрат.

Залежно від типу виробництва на організаційно-технічний рівень впливають такі фактори: рівень уніфікації та стандартизації, використання прогресивних матеріалів, частота оновлення продукції, форми спеціалізації та кооперування, рівень електронізації.

Організаційно-технічний рівень виробництва оцінюється для того, щоб встановити ступінь вдосконалення всіх його елементів, провести порівняльний аналіз організаційно-технічного рівня аналогічних виробництв, виявити резерви підвищення ефективності виробництва, скласти плани технічного переозброєння і реконструкції підприємства.

Залежно від мети і об’єкта дослідження використовують часткові Iч, одиничні Iо і узагальнені Iу показники організаційно-технічного рівня виробництва.

Одиничні показники характеризують окремі сторони процесу виробництва. Вони оцінюють частину прогресивних методів і засобів, що використовуються на підприємстві, в цеху, на дільниці та робочому місці:

 

,

 

де Nпі – обсяг робіт в трудових або натуральних показниках, виконаний з використанням прогресивних методів і засобів; Nзаг – загальний обсяг робіт.

Узагальнені показники характеризують наступні елементи про-цесу виробництва: предмети праці , засоби праці , технологію , організацію праці на виробництві .

Узагальнені показники розраховуються на основі одиничних, а одиничні – на основі часткових з урахуванням їх відносної важливості, що визначається ваговими коефіцієнтами ai:

 

; ,

Галузеві методики оцінки організаційно-технічного рівня виробництва розробляються з урахуванням методичних рекомендацій в рамках Єдиної системи підготовки виробництва (ЄСТПВ) і галузевих особливостей. Вони встановлюють порядок атестації організаційно-технічного рівня підприємств за категоріями, шляхом зіставлення узагальнених показників з нормативними.

Розглянемо методику розрахунку узагальнених, одиничних і часткових показників організаційно-технічного рівня підприємств.

1. Технічний рівень предметів праці оцінюється узагальненим показником Іу.п.п, який включає одиничні показники:

– рівня випуску продукції вищої категорії якості:

 

,

 

де Qв.к – річний обсяг випуску продукції вищої категорії якості, грн; Qт – річний обсяг товарної продукції;

– рівня уніфікації виробу:

 

,

 

де t – загальна трудомісткість виготовлення виробів, нормо-год/рік; t0 – трудомісткість виготовлення оригінальних складових частин виробів, нормо-год/рік; t – t0 – трудомісткість виготовлення уніфікованих складових частин виробу, нормо-год/рік;

– рівня технологічності конструкції:

 

,

 

де Sт.д, Sт.б – досягнута і базова технологічна собівартості, грн.

 

,

 

2. Технічний рівень засобів праці оцінюється узагальненим показником Iу.з.п, який включає рівень використання прогресивного обладнання Iо.п.о та рівень вікового складу обладнання Iо.в.о:

 

.

3. Рівень технології оцінюється прогресивністю технологічних процесів та оснастки:

 

,

 

де– одиничний показник рівня технологічних процесів, атестованих за вищою категорією якості;  – показник рівня використання типових і групових техпроцесів;  – показник рівня використання уніфікованої оснастки.

4. Рівень організації праці та виробництва:

 

,

 

де  та  – відповідно одиничні показники організації праці та організації виробництва.

Одиничні показники розраховуються за формулою:

 

,

 

де , , – часткові показники, що характеризують відносний рівень завантаження обладнання, змінності роботи обладнання, механізації завантажувально-розвантажувальних, транспортних і складських робіт.

 

 

де Іч.баг – відносний рівень багатоверстатного обслуговування; Іч.бр – відносний рівень бригадної організації праці; Іч.сум – суміщення професій; Іч.в.н – виконання норм виробітку; Іч.плин – плинності кадрів; Іч.т.р – наявності типових проектів для робітників; Іч.т.с – наявності типових проектів для організації праці службовців; Іч.н.р – відноснийрі­вень наявності нормативів для нормування праці робітників; Іч.н.с – відносний рівень наявності нормативів для нормування праці службовців.

За базу для порівняння приймають галузеві рівні відповідних показників. Коефіцієнти а враховують важливість кожного часткового показника. При оцінці організаційно-технічного рівня виробництва одиничні та узагальнені показники зіставляються з аналогічними показ­никами передових підприємств, а також з нормативами, які встановлюються згідно з галузевими особливостями і продукцією, що випускається.

Основними шляхами підвищення організаційно-технічного рівня виробництва є заміна застарілого обладнання новим, більш продуктив­ним, впровадження прогресивних технологічних процесів, перехід до створення робототехнічних комплексів, гнучких автоматизованих систем і виробництв, раціональна спеціалізація та кооперування.