8.2. Методологія планування.

Методи планування на підприємстві

У сучасних умовах при розробці планів розвитку підприємств важливе значення набуває подальше вдосконалення методології планування, тобто сукупності прийомів та способів розробки планів.

Методологія планування охоплює сукупність теоретичних висновків, загальних закономірностей, наукових принципів розробки планів, що відповідають сучасним вимогам ринку і перевірені передовою практикою. Методика планування характеризує склад застосовуваних на тому чи іншому підприємстві методів, способів і прийомів обґрунтування конкретних планових показників, а також зміст, форму, структуру і порядок розробки плану.

Серед основних напрямів вдосконалення методології планування слід виділити наступні: підвищення науково-технічного та розрахун­ково-економічного обґрунтування планів; широке використання системи прогресивних техніко-економічних нормативів і норм; балансових роз­рахунків; подальше вдосконалення системи показників з метою підвищення ефективності виробництва – зниження матеріаломісткості та фондомісткості; ріст продуктивності праці, збільшення випуску високоякісної продукції, забезпечення напруженості та збалансованості планів.

Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів. При виборі методів планування необхідно враховувати певні вимоги до них. Методи планування повинні: по-перше, бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин; по-друге, найбільш повно враховувати профіль діяльності об’єкта планування та різноманітність у засобах та шляхах досягнення основної підприємницької мети – збільшення прибутку; по-третє, відрізнятися залежно від виду розроблюваного плану. Більшість відомих методів планування можна класифікувати за різними ознаками.

Результати класифікації методів планування за певними ознаками наведені у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1 – Класифікація методів планування

Ресурсний метод планування, виділений за ознакою “Вихідна позиція для розробки плану”, із урахуванням ринкових умов господарювання та наявних ресурсів може застосовуватись при монопольному становищі підприємства або при слабо розвинутій конкуренції. З посиленням конкурентної боротьби вже потреби ринку – попит на продукцію (послуги) стають вихідною позицією, початковим моментом планування. Підприємство самостійно виконує цілепокладання, визначає мету (цілі) діяльності і для її (їх) досягнення формує відповідні плани.

Залежно від сили ринкової влади підприємства застосовуються і різні принципи визначення кінцевого та проміжних значень планових показників. При монопольному положенні, відсутності загрози з боку конкурентів підприємство впевнене в тому, що розвиток у майбутньому буде здійснюватись із збереженням тенденцій, що склались в минулому. Проміжні та кінцеві (на кінець планового періоду) значення планових показників визначаються методом екстраполяції – на основі динаміки цих показників в минулому, припускаючи, що темпи і пропорції, досяг­нуті на момент розробки плану будуть збережені в майбутньому.

Принципово протилежним є інтерполятивний метод, за яким підприємство встановлює ціль для досягнення в майбутньому і виходячи з неї, визначає довжину планового періоду та проміжні планові показники. Тобто на противагу поступальному руху при екстраполяції інтерполятивний метод передбачає зворотний рух – від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників до обчислення проміжних їхніх величин.

Для визначення ступеня обґрунтованості показників важливим є виокремлення методів планування за способом розрахунку планових завдань. Спробно-статистичний (середніх показників) метод перед­бачає для встановлення планових показників використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин. Більш обґрун­тованим є чинниковий метод планування, згідно з яким планові значення показників визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників. Факторні розрахунки (за окремими факторами) застосовуються передусім за планування ефективності виробництва (визначення можливих темпів зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо).

Найбільш точним є нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їхніх змін у результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді. Зрозуміло, що застосування цього методу на підприємстві потребує створення відповідної нормативної бази.

Узгодженість при плануванні потреб із необхідними ресурсами для їхнього задоволення найліпше забезпечується за допомогою балан­сового методу. Його суть полягає в розробці спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують всі напрямки витрачання ресурсів згідно з потребами, а в другій – джерела надходження цих ресурсів. Під час опрацювання балансу необхідно забезпечити рівності між цими двома його частинами. Баланси на підприємстві розробляються для різних видів ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові). Матричний метод планування є подальшим розвитком балансового методу і полягає в побудові моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками.

За сучасних умов господарювання на підприємствах треба розробляти не один, а кілька варіантів плану. Показники окремих розділів (найбільш важливих) мають бути оптимізовані за допомогою економіко-математичного моделювання.

На зміну традиційному ручному методу планування із застосуванням найпростіших обчислювальних засобів прийшли сучасніші – механізовані й автоматизовані з використанням персональних комп’ю­терів та складних електронно-обчислювальних машин (комплексів). Форма подання планових показників (у вигляді таблиць, рисунків, схем, сітьових графіків тощо) відображує наочність того чи іншого методу планування діяльності підприємства.