3.2. Організація переходу на випуск нової продукції

 

Досвід машинобудівних підприємств показує, що з моменту початку виробництва нової техніки проходить достатньо часу, поки вдається досягти запланованих техніко-економічних показників. Тому період освоєння виробництва нової продукції розглядається окремо.

Освоєння виробництва – це початковий період промислового виробництва нової продукції, протягом якого досягаються заплановані технічно-економічні показники (проектний випуск нових виробів за одиницю часу, проектна трудомісткість і собівартість одиниці продукції). Виділення цього періоду доцільно для умов масового і серійних типів виробництва, для яких характерна стабільність номенклатури продукції, що випускається протягом заданого часу. Одною з характерних рис періоду освоєння є нестабільність, динамічність техніко-економічних показників виробництва.

Використання досягнень НТП виражається у створені та освоєнні нових видів продукції машинобудування та припиненні випуску застарілих конструкцій. На характер оновлення продукції впливають фактори: наявність ресурсів; різниця в ступені прогресивності виробів, що освоюються та знімаються з виробництва; ступінь підготовленості під­приємства до освоєння нової продукції; конструкторсько-технологічні особливості продукції; тип виробництва; ступінь дефіцитності продукції.

Методи переходу на випуск нової продукції: послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.

Послідовний метод переходу характеризується тим, що вироб-ництво нової продукції починається після повного припинення випуску старої продукції, тобто такої, що знімається з виробництва.

 

 Nв Проектний випуск виробу 2  Nв Проектний випуск

               

Виріб 1    Виріб 2     Виріб 1   Виріб 2

 

 

DТ         DТ=0

 

Т         Т

а           б

 

Рис. 3.1 – Схеми послідовного методу переходу на випуск нової продукції:

а – перервно-послідовна; б – неперервно-послідовна

 

Для паралельного методу переходу характерно поступове заміщення продукції, що знімається з виробництва, продукцією, що освоюється. У порівнянні з послідовним методом вдається значно скоротити втрати в сумарному випуску продукції при освоєнні нової продукції.

 

  Nв     Nв      Nв

 

 

 

 

 

Т      Т        Т

 

а     б       в

 

Рис. 3.2 – Паралельний метод переходу

 

Метод застосовується в масовому та серійному виробництві. На рис. 3.2, а сумарний випуск виробів (того, що знімається з виробництва і того, що освоюється) залишається майже незмінним. Це дає змогу підприємству зберегти рівномірний випуск продукції. У цьому випадку потрібна додаткова кількість робітників та збільшення виробничої потужності виробництва. Якщо додаткових потужностей немає, то перевага надається паралельному методу, при якому сумарний випуск продукції трохи знижується в період освоєння нового виробу (рис. 3.2, б).

Паралельно поетапний варіант паралельного методу (рис. 3.2, в) застосовується в масовому виробництві. Процес оновлення здійснюється в декілька етапів, в ході яких освоюється випуск перехідних моделей, які відрізняються від попередніх конструкцією окремих вузлів та агрегатів. На кожному етапі відбувається оновлення не кінцевої продукції підприємства, а окремих складових елементів. Цей варіант характеризується рівномірним випуском, зниженням затрат на освоєння.

Паралельно-послідовний метод застосовується при освоєнні нової продукції, яка суттєво відрізняється за конструкцією від продукції, що знімається з виробництва.

 

Nв   Проектний випуск виробу 2

 

Виріб 1

 

 

 

Виріб 2

Виріб 2

 

Т

 

Рис. 3.3 – Паралельно-послідовний метод переходу

 

В основному виробництві продовжується випуск старих виробів. Після завершення початкового періоду відбувається зупинка як в основному виробництві, так і на додаткових дільницях, протягом якої здійснюється перепланування обладнання. По завершенню робіт в основному виробництві організується випуск нової продукції. Недоліком є втрати в сумарному випуску за час зупинки виробництва і на початку періоду освоєння нового виробу в цехах. Потрібні додаткові площі для організації тимчасових дільниць.