3.3. Динаміка затрат у період освоєння виробництва

Для періоду освоєння характерний динамізм затрат – трудоміст­кості, матеріаломісткості, собівартості. Перші вироби мають значно більший рівень затрат. По мірі освоєння, затрати на виготовлення нової продукції поступово знижуються. Найбільш інтенсивно змінюється в період освоєння трудомісткість виготовлення виробу.

Закономірність зміни трудомісткості виготовлення виробу в період освоєння:

yi = a × xi –b,

де xi – часова тривалість з початку освоєння до моменту часу або порядковий номер виробу N, що відповідає загальній кількості виробів, виготовлених з початку освоєння.

У першому випадку:

ti = t1 × Ti –b,

де ti – трудомісткість виготовлення виробу в і-му часовому від­різку періоду освоєння, нормо-год; t1 – трудомісткість виготовлення виробу в першому часовому відрізку періоду освоєння, нормо-год; Ti – найменування і-го проміжку часу періоду освоєння (сьомий місяць з початку освоєння, другий рік тощо).

У другому випадку:

,

де tj – трудомісткість j-того виробу, нормо-год.; t1 – трудоміст­кість першого виробу, нормо-год.; Nj – номерj-го виробу (10-й виріб, 56-й тощо).

У серійному виробництві застосовується метод планування затрат з використанням коефіцієнта освоєння. Залежність tj від порядкового номера виробу інтерпретується так : при збільшенні сумарного випуску виробів в n разів трудомісткість виготовлення складе n–b від початкової величини. Величина 2–b називається коефіцієнтом освоєння:

koc = 2 –b.

Тоді

,

де t2j – трудомісткість виготовлення виробу з порядковим номером 2j; tj – трудомісткість виготовлення j-го виробу.

Коефіцієнт освоєння показує, у скільки разів зменшується трудомісткість при кожному подвоєнні кількості виготовлених деталей. Так, якщо трудомісткість першого виробу дорівнює 100 нормо-год, то при найбільш характерній кривій освоєння (kос = 0,8) трудомісткість другого виробу буде дорівнювати 80, четвертого – 64, восьмого – 51,2 нормо-год тощо. Чим менший коефіцієнт освоєння (а відповідно більший показник степеня b), тим більші втрати несе підприємство на етапі освоєння, через те, що кінцева трудомісткість досягається пізніше, тобто період освоєння затягується.

Дослідження показують, що початок серійного виробництва до моменту 80 % готовності спеціального обладнання та оснастки веде до збільшення затрат. Вихідна трудомісткість виробів у цьому випадку з початку освоєння є значно меншою завдяки кращій підготовленості виробництва. Таким чином, правильна організація підготовки та освоєння виробництва приводить до значної економії, тому що початкова трудомісткість мало відрізняється від кінцевої.

Процес освоєння можна вважати закінченим, якщо трудомісткість або собівартість стануть відповідати плановим значенням.

Знижуються в період освоєння також інші виробничі затрати: змінні, умовно постійні затрати, собівартість продукції, але інтенсивність їх зниження набагато менша, ніж зниження трудомісткості.

Числові значення показника степеня b (а відповідно і коефіцієнта освоєння) одержують шляхом обробки статистичних даних підприємств шляхом проведення кореляційного аналізу.