8.4. Система планів підприємства

При плануванні діяльності підприємства розробляють плани для різних підрозділів підприємства та загальний план; для всіх видів діяльності або цільові плани, що передбачають завдання по якомусь одному напрямку роботи; для різних періодів часу – довго-, середньо- та короткострокові. Кожний вид плану має свої особливості щодо змісту, методів та порядку його розробки, сукупності розрахункових техніко-економічних показників. У таблиці 8.2 наведено особливості систем планування діяльності підприємства.

Таблиця 8.2 – Рівень ринкової конкуренції та особливості

систем планування діяльності підприємства

В умовах ринку зростаюче значення має передпланова розробка можливих варіантів розвитку, дії в майбутньому зовнішніх та внутріш­ніх чинників, тобто прогнозування. Як необхідний елемент системи планування, інструмент, що дозволяє визначити (з певною ймовірністю) майбутні якісні та кількісні умови діяльності підприємства, прогнозування поділяється на два напрями: 1) прогнозування зовнішнього середовища та 2) прогнозування внутрішніх умов діяльності. Перший напрямок має пріоритетне значення і повинен включати в себе прогнози: народногосподарський, науково-технічний, ринкової кон’юнктури і соціально-політичний. Прогнозування внутрішніх умов являє собою послідовну розробку економічного, науково-технічного, соціального та організаційного прогнозів.

Залежно від тривалості планового періоду планування поділяється на перспективне і поточне.

Перспективне планування на підприємстві охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове. Із врахуванням горизонту планування перспективний план розробляється із різним ступенем деталізації.Довгостроковий план виражає переважно стратегію розвитку підприємства, в ньому представлені рішення, що стосуються сфер діяль­ності та вибору її напрямів. Він має більш концептуальний характер і в ньому описово представлені якісні рішення, а необхідний цифровий матеріал використовується лише для обґрунтування цих рішень. Найважливішими складовими середньострокового плану є детальна хроно-логізація проектів, повна номенклатура виготовлюваної продукції, більш конкретні інвестиційні та фінансові показники. Середньостроковий план – це більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковими і середньостроковими планами дуже розмита і не може бути встановлена однозначно. “Довжина” планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, достовірності первинної інформації, якості її аналітичної обробки тощо. При переході від довгострокового до середньострокового плану інтервальні показники замінюються на абсолютно визначені, а самі показники використовуються в менш агрегованій формі.

Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за усіма напрямками його діяльності, а також планів на більш короткі періоди (квартал, місяць). Різновидом поточного планування є оперативно-календарне планування, яке являє собою календарний зв’язок виробничого процесу між структурами підрозділами із врахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу.

Ядром (визначальною ланкою) системи планів підприємства виступає його стратегія розвитку, при розробці якої використовуються результати аналізу зовнішнього середовища, виконання прийнятих стратегічних та тактичних планів. Ці ж результати, як і вибрана стратегія, слугують основою для розробки детальних середньо- та довго-строкових планів (рис. 8.1).

Рис. 8.1 – Принципова схема взаємодії основних блоків

процедури розробки планів діяльності підприємства

Оскільки аналітична робота, спостереження за змінами в ринковому середовищі проводяться постійно, то завжди може виникнути необхідність внести певні корективи або в короткострокові, або в середньострокові плани. Існує також ймовірність передчасної розробки нової стратегії підприємства.