Тема 15. Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин.

Положенням Національного банку України “Про кредитування” кредитні правовідносини визначаються як позичкові відносини, що виникають при наданні (передачі, користуванні, проведенні) грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах повернення. Вивчення даної теми вимагає ознайомлення, поряд з рядом постанов Національного банку України, із Законом "Про оподаткування прибутку підприємств", де чітко визначене загальне поняття "кредитна операція", тобто - це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає надання права на купівлю матеріальних цінностей і нематеріальних активів з відстроченням платежів, а також позичку грошових коштів з відстроченням термінів їх погашення.

Особливого значення при засвоєнні даної теми має виділення форм кредиту, які можуть використовувати суб'єкти господарської діяльності. До них відносяться: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Кожен із згаданих видів кредиту надається окремим господарським суб'єктам на визначені терміни. При цьому потрібно враховувати, що процес банківського кредиту здійснюється за принципами забезпеченості, поверненості, строковості і платності.

Відповідно до Положення Національного банку України "Про кредитування" основою кредитування є кредитні договори, які укладаються у письмовій формі з обов'язковим визначенням об'єктів кредитування, розмірів кредиту, умов видачі та погашення позички, процентних ставок за його користування, порядку сплати процентів, а також способів забезпечення виконання зобов'язань за договором клієнтів та майнової відповідальності за порушення умов договорів. При цьому варто враховувати, що суб'єкти підприємницької діяльності мають право на отримання кредитів від іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Згідно ст. 380 Цивільного кодексу України платежі за зобов'язання між організаціями проводяться в порядку безготівкових рахунків через кредитні установи у яких зазначені організації зберігають свої кошти. Для відкриття рахунків у банках господарюючий суб'єкт, у відповідності до постанови Правління Національного банку України №169 від 11 жовтня 1994 року, укладає договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку, який містить реквізити сторін, номера та види рахунків, умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, а також зобов'язання про відповідальність за невиконання зобов'язань. Рахунок відкривається з письмового дозволу керівника банку. Юридичні особи-нерезиденти, які здійснюють інвестиції в Україні, можуть відкривати рахунки у валюті в уповноважених банках.

Для закриття рахунків в банках необхідні: заява власника рахунку; рішення органу, на який відповідно до законодавства покладено функцію ліквідації або реорганізації підприємства, а також відповідне рішення суду чи арбітражного суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом.

Переважна більшість розрахунків між суб'єктами господарського права здійснюється в безготівковому порядку у встановленій законодавством формі. З метою вдосконалення організації розрахунково-касового обслуговування Правлінням Національного банку України ЗО червня 1995 року за №166 затверджено "Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку України та комерційними банками". Відповідно до цього документа, банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове обслуговування, яке включає в себе комплекс взаємних платежів щодо використання коштів і банківського рахунку. Безготівкові розрахунки здійснюються у формах: платіжних доручень, платіжних вимог, платіжних доручень-вимог, чеків, акредитивів, векселів.