2. Види цін та порядок їх встановлення

Відповідно до Закоун України “Про ціни і ціноутворення” ціни і тарифи поділяються:

І. За способом встановлення. на:

А) вільні ціни і тарифи, які, в свою чергу, поділяються на:

- договірні

- ціни, що встановлюються самостійно підпри ~_ ємствами і організаціями.

Вільні ціни і тарифи вста­новлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регу­лювання цін і тарифів.

Б) державні фіксовані ціни і тарифи, регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін і тарифів;

- граничних рівнів цін і тарифів або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються державними органами України. Постановою від 25 грудня 1996 р. № 1548 Кабінет Міністрів затвердив Повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Авто­номної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих ор­ганів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг (додаток до постанови). До органів, наділених повноваженнями щодо встановлення цін і тарифів цією постановою віднесені Мінекономіки, Мінтранс, Мінзв'язку, Мінфін, Міносвіти, інші міністерства та відом­ства, а також Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та міські (міст Києва і Севастополя) державні адміністрації.

Державні ціни повинні враховувати середньогалузеву собівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень рен­табельності продукції, на яку вони поширюються.

Особливості має ціноутворення при здійсненні екпортно-імпортних операцій. Відповідно до п. 1 ст. 23 Зак ну "Про підприємства в Україні" та ст. 11 Закону Украй; і "Про ціни і ціноутворення" у розрахунках із зарубіжним партнерами застосовуються зовнішньоторгівельні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку, такі ціни називаються індикативними цінами.

Під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на певний товар на ринку експорту - імпорту на момент здійснення експортної чи імпортної операції з урахуванням умов поставки умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законод; ством України.

Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Ук­раїни може запроваджувати індикативні ціни на товари:

Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх еко­номічних зв'язків і торгівлі України та уповноважені ним ор­ганізації на базі результатів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів та інших установ і організацій України При їх встановленні враховуються стандарти якості товарів, чинні в Україні та визнані у світовій практиці, передбачені законодавством Ук­раїни умови поставки і розрахунків, стан кон'юнктури зов­нішніх та внутрішніх ринків, цінова інформація та прогнози

Конкретне рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари приймає та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Ук­раїни. Індикативні ціни публікуються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України або уповноваженими ним організаціями в газеті "Урядовий кур'єр" один раз в місяць не пізніше 5 числа наступного місяця.

ІІ. За суб’єктом ціноутворення ціни поділяються на:

1. Оптові. Оптова ціна включає в себе собівартість, прибуток (норматив прибутку) і податок на додану вартість. Якщо продукцію (то­вар) віднесено у встановленому законодавством порядку до підакцизних, до її ціни включається акцизний збір — непря­мий податок на високорентабельні та монопольні товари. У такому разі податок на додану вартість обчислюється з ура­хуванням суми акцизного збору.

При реалізації продукції (товарів) через посередників за вільними цінами до ціни включаються також постачаль­ницько-збутові надбавки (націнки), граничний розмір яких може обмежуватися державою.

2. Роздрібні ціни Такі ціни на товари формуються, виходячи з оптової ціни, шляхом включення до неї торговельної надбавки (націнки). Ці ціни застосовуються у відносинах між підпри­ємствами торгівлі та населенням, що споживає товари.

3. Закупівельні. Вони застосовуються при розрахунках за продану сільськогосподарськими това­ровиробниками сільськогосподарську продукцію застосовують закупівельні ціни.

3. Правове регулювання контролю за додержанням дисципліни цін та відповідальність за її порушення.

Державний контроль за цінами здійснюється го­ловним чином при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Щодо сфери дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування шляхом декларування та додержання вимог антимоно­польного законодавства.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійс­нюють спеціальні органи — державні інспекції з контролю за цінами, систему яких очолює Державна інспекція з контролю за цінами Міністерства економіки України.

Закон "Про ціни і ціноутворення" не регулює детально правовий статус державних органів контролю за цінами, права та обов'язки їхніх посадових осіб. Він лише містить норму, відповідно до якої державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні.

Відповідно до положень Закону “Про ціни та ціноутворення” державні інспекції з контролю за цінами мають право:

• здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності перевірки грошових доку­ментів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших фінансових документів;

• одержувати від службових осіб у письмовій формі пояс­нення, довідки, відомості з питань, що виникають під час перевірок;

• обстежувати виробничі, складські, торговельні приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та місця їх знаходження;

• вимагати від керівників та інших службових осіб приємств, установ і організацій усунення виявлених порушень законодавства про ціни;

призупиняти операції підприємств за розрахунковими, валютними, іншими рахунками в банках у разі відмови у проведенні документальної перевірки та в інших передбачених законом випадках;

• накладати адміністративні штрафи на керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організації! за порушення державної дисципліни цін.

Закон “Про ціни і ціноутворення” зобов'язує господарюючих суб'єктів у встановленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення кон­тролю за правильністю встановлення і застосування цін.

Відповідальність господарюючих суб'єктів за порушення державної дисципліни цін встановлена Законами України ст. 14 "Про ціни і ціноутворення" та ст. 23 "Про підприємства в Україні". Відповідно до цих законодавчих актів вся необгрунтовано одержана господжаоюючими суб’єктами сума виручки в результаті пору­шення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підпри­ємства, організації. Крім того, у позабюджетні фонди місцевих бюджетів стягується штраф у двократному розмірі необгрунтоване одержаної суми виручки. Вказані сула; списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням суду чи господарського суду на підставі рішення державної інспекції з контролю за цінами. У разі не­згоди підприємства, установи, організації з рішенням держав­ної інспекції з контролю за цінами воно може бути оскаржене в арбітражному суді.

Згідно з п. 24 Положенням про поставки продукції виробниче; технічного призначення та п. 19 Положенням про поставю товарів народного споживання покупець в одностороь ньому порядку має право відмовитися від виконання договрів при завищенні постачальником цін на продукцію.