3. Припинення діяльності підприємства

Припинення діяльності підприємства — одне з юридичних понять господарського права. До "припинення" входять юридичні підстави ("умови"), акти та процесуально-правові дії щодо припинення діяльності підприємства як суб'єкта права. Ці підстави, акти та дії передбачені законодавством про підприємства. Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх видів визна­чені Законом "Про підприємництво" (ст. 11). Загальний про­цесуальний (процедурний) порядок і форми припинення регу­лює Закон "Про підприємства в Україні" (ст. 34—36).

Припинення діяльності підприємства може бути двох видів: добровільним і примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або пере­дбачені законом чи установчими документами обставини. Мо­тиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути: зміна профілю діяльності, конкуренція, зато­варення тощо.

До передбачених законом чи установчим договором обста­вин належать: а) закінчення строку, на який створювалося підприємство; б) досягнення мети, поставленої засновниками під час створення підприємства (ст. 19 Закону "Про госпо­дарські товариства"). Установчі документи підприємств мо­жуть включати й інші підстави цього виду. Рішення про при­пинення підприємства з цих підстав приймає його витий ор­ган. Підприємці зобов'язані припиняти свою діяльність також "у разі закінчення строку ліцензії" (ст. 11 Закону "Про підприємництво").

Види юридичних підстав примусового припинення підприємства визначені в законодавстві про підприємства у вигляді примірного переліку (ст. 34 Закону "Про підприємства в Україні", ст. 19 Закону "Про господарські това­риства").

Примусово підприємства припиняються, по-перше, на підставі рішень суду (господарського суду) про визнання недійсними установчих документів підприємства (невідповід­ність їх чинному законодавству) та акту (рішення засновника) про створення підприємства. По-друге, підприємство припи­няється на підставі рішення суду (арбітражного суду) за по данням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства. По третє, підприємство припиняється на підставі рішення суду (господарського суду) у разі несвоєчасного повідомлення ним про зміну свого місцезнаходження (при зміні місцезнаходження підприємство повинно в семиденний термін повід е мити про це реєструючий орган). По-четверте, підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішення арбітражного суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення визначає Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Закон передбачає дві правові форми припинення підпри­ємства: ліквідацію і реорганізацію (ст. 34 Закону "Про підприємства в Україні"). У випадку ліквідації підприємство припиняється як суб'єкт права без правонаступництва. Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого підпри­ємства одного або більше нових підприємств як суб'єктів пра­ва. У разі реорганізації підприємства усі його права та обов'язки переходять до правонаступника (правонаступників), і Законодавство визначає п'ять правових способів реорганізації підприємства: злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення. З юридичної точки зору ці способи розрізняються залежно від того, до якого суб'єкта права переходять всі майнові права та обов'язки підприємства, що реорганізується.

Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав і обов'язків кожного з них до підприємства, що виникло внаслідок правового акта злиття. У цьому випадку виникає нове підприємство.

Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права і обов'язки приєднаного підпри­ємства. Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна підприємства. Такий спосіб реорганізації передбачає затверд­ження власником (уповноваженим органом) роздільного акта (балансу). Згідно з цим актом частини майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприємства переходять До підприємств, створених внаслідок поділу.

Виділ передбачає, що з діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприємства Цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з роздільним актом (балансом) до них переходять частини майна та Відповідні права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Перетворення підприємства як спосіб реорганізації чи перетворення однієї форми власності в іншу відповідно зміну організаційно-правової форми підприємства. Такий спосіб реорганізації майна застосовується в процесах корпоратизації і приватизації державних підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права і обов’язки колишнього підприємства.

Статусу суб'єкта права і юридичної особи підприємство по­збавляється після здійснення щодо нього заходів, які є ліквідаційним процесом, врегульованим законом. Зок­рема, це такі заходи:

1. Ліквідація підприємства ліквідаційною комісією, що при­значається органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію. Цей орган (особа) може покласти обов'язок щодо ліквідації підприємства на його органи управління.

2. Встановлення порядку і строків ліквідації, їх встановлює орган, що прийняв рішення про ліквідацію (власник, уповноважений орган, суд, арбітражний суд). Встанов­люється також строк для задоволення претензій креди­торів. Він не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

3. Виконання ліквідаційною комісією своїх обов'язків повідомлення про ліквідацію підприємства в пресі (за місцезнаходженням), про порядок і строки ліквідації вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської за­боргованості підприємства, виявлення його кредиторів т;; претензій останніх. Кредитори та інші юридичні і фізичні особи, що мають угоди з підприємством, пові­домляються про ліквідацію письмово.

4. Здійснення ліквідаційною комісією згідно з встановлю ним законом порядком: інвентаризації і оцінки майн організації, реалізації майна, розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу, складання ліквідаційного балансу і подання його органу, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику.

При ліквідації підприємства застосовується категорія так званих погашених претензій (ч. З ст. 36 Закону "Про підприємства в Україні"). Погашеними згідно з законом визнаються претензії: а) не задоволені за браком майна; б) не визнані ліквідаційною комісією. Останні можуть бути оскаржені до суду чи господарського суду кредиторами. Позови про задоволення їхніх вимог мають бути подані кредиторами протягом від дня отримання повідомлення про повне або часта невизнання претензії. Майно, що залишилося після погашення боргів підприємства, використовується згідно з рішенням власника майна.