Лекція 17. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

1. Зовнішньоекономічна діяльність та її правове регулювання.

Основні принципи зовнішньоекономічної діяльності визначені законом України Законом України від 3 серпня 1990 р. "Про економічну самостійність України. До них належать наступні принципи:

а) суверенітету народу України у здійснені зовнішньоекономічної діяльності;

б) свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

в) юридичної рівності і недискримінації;

г) верховенства закону;

д) захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

е) еквівалентності обміну;

є) неприпустимості дем­пінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність відносить основними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

• фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну право­здатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на її території;

• юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які ма­ють постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи

• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на тери­торії України і яким цивільно-правовими законами Ук­раїни не заборонено здійснювати господарську діяль­ність;

• структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з зако­нами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

• спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території.

Всі зазначені суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які прямо не заборонені законами України її види незалежно від форми власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздат­ності згідно із законами України. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоеконо­мічну діяльність відповідно до їхніх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України ма­ють право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав.

До видів зовнішньоекономічної діяльності належать:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки: виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, марке­тингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юри­дичні, туристичні та ін.;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інші види кооперації з іноземним! суб'єктами господарської діяльності;

• міжнародні фінансові операції та операції з цінними па перами;

• кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами Ук­раїни, так і на її території;

• спільна підприємницька діяльність, у тому числі створен­ня спільних підприємств;

• підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцен­зій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших не­матеріальних об'єктів власності;

• організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів то­що; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України;

• товарообмінні операції;

• орендні, в тому числі лізингові, операції;

• операції по придбанню, продажу та обміну валют на ва­лютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

• інші види зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів Ук­раїни, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі й Державний митний комітет України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9 За­кону "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких в галузі зов-вншьоекономічної діяльності визначена ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування”.

Держава регулює зовнішньоекономічну діяльність шляхом:

1. Валютного контролю. Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" , яким визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних і органів і функції банків та інших кредитно-фінансових уста­нов України в регулюванні валютних операцій, права і обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютно­го законодавства.

2. Митного контролю. Воно здійснюється згідно із Законом :"Про зовнішньоекономічну діяльність" та Митним кодексом України і проводиться:

а) ліцензування.

Основні види ліцензій:

• генеральна ліцензія — відкритий дозвіл на експорто-імпортні операції з певним товаром та певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару;

• разова ліцензія — разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший ніж необхідний для здійснення експортної чи імпортної операції;

• відкрита ліцензія — дозвіл на експор-імпорт товару протягом певного періоду (але не менший одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Ліцензії на експорт чи імпорт товарів видаються Міністер­ством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

б) квотування. В Україні запроваджуються такі ви­ди експортних (імпортних) квот:

• глобальні квоти — квоти, що встановлю­ються для товару без зазначення конкретних країн чи груп країн, в які товар експортується або з яких він (вони) імпортується;

• групові квоти— квоти, що встановлюють­ся для товару із зазначенням групи країн, в які товар експортується або з яких він імпортується;

• індивідуальні квоти— квоти, що встанов­люються для товару із зазначенням конкретної країни, в яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид квоти.

Відповідно до законодавства України можуть застосовувати­ся й інші форми державного регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності — використання спеціальних імпортних процедур, запровадження спеціальних економічних зон та інших спеціальних правових режимів, застосування спеціальних санкцій за порушення законодавства про зовнішньоеконо­мічну діяльність .

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1998 року “Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями” передбачається тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності підприємств України шляхом неприйняття комерційними банками платіжних доручень на перерахування валютних цінностей на користь нерезидентів.

Крім того, у випадку закінчення трьохденного банківського терміну з дня завершення терміну протягом якого господарюючий суб’єкт не надав банку документів, що підтверджують повернення валютних коштів з-за кордону, уповноважені банки зупинять перерахування валютних цінностей з рахунків резидентів на користь нерезидентів.