Тема 12. Правове регулювання оренди.

Одним із напрямків підвищення ефективності використання державного майна є передача його в оренду фізичним та юридичним особам; що регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Відносини, які виникають при передачі майна в оренду: організаційні відносини, пов'язані з самим процесом передачі майна державних підприємств в оренду, а також, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна.

Об'єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств і їх структурних підрозділів. Разом з тим не можуть бути об'єктами оренди наркотичні засоби, військова зброя, боєприпаси, вибухівка. Не допускається передача в оренду радіотелевізійних передавальних центрів та об'єктів, що входять до загальнодержавної системи зв’язку, магістральні лінії електропередач трубопроводів залізниць, автомобільних шляхів, метрополітенів, атомних центрів, протирадіаційних споруд.

На особливу увагу заслуговує виділення суб'єктів оренди, якими є орендодавці та орендарі. До орендодавців слід віднести: Фонд державного майна, його регіональні відділення; органи, уповноважені місцевими Радами народних депутатів, майна яке перебуває у комунальній власності; державні підприємства, які можуть надавати в оренду майно з дозволу зазначених вище орендодавців. Що ж до орендаторів, то ними можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу державного підприємства, його структурні підрозділи, інші юридичні особи та громадяни України, а також фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

У відповідності до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" для укладення договору оренди фізичні чи юридичні особи направляють заяву, проект договору оренди та інші необхідні документи згідно переліку Фонду державного майна. У п'ятиденний термін після реєстрації даної заяви орендодавець надсилає копію проекту договору та інші матеріали до органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном винесення рішення щодо можливості оренди та умов договору оренди.

Представляє особливість відмова у передачі в оренду відповідного майна, до яких відноситься: прийняття рішення компетентними органами про приватизацію об'єкта; включення об'єкту до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій, відсутність згоди Антимонопольного комітету, а також органу, уповноваженого управляти відповідним майном.

До можливих підстав припинення договору оренди належать: закінчення терміну дії договору, приватизація об'єкта оренди, банкрутство орендаря, загибель об'єкта оренди. Договір може бути розірваним за погодженням сторін. При вивченні цього розділу необхідно особливу увагу звернути на відповідні статті Цивільного кодексу (ст.269,270), якими передбачається розривання договору оренди (користування майном не відповідає договору, навмисне або з необережності погіршення стану майна, невнесення плати на протязі трьох місяців з дня закінчення терміну, не проведення капітального ремонту у випадках передбачених зобов'язаннями).

Неабиякий інтерес представляє правове регулювання лізингових операцій, які розділяються на лізинг з повною окупністю та лізинг з неповною окупністю. Найбільш поширеним є лізинг з повною окупністю, який в практиці іще називається оперативним лізингом. Певну цікавість для підприємств має так званий поворотний лізинг, предметом якого є устаткування, що деякий час експлуатувалося. Правове регулювання лізингу здійснюється за допомогою існуючих правових норм Цивільного кодексу та Закону України “Про лізинг”.