2.Функції та види господарсько-правової відповідальності.

Функції господарсько-правової відповідальності визнача­ються як сукупність дій щодо застосування до правопорушни­ка у сфері господарювання передбачених законом чи догово­ром санкцій, а також правових наслідків такого застосування.

Основними функціями господарсько-праововї відповідальності є:

· Стимулююча.

Господарсько-правова відповідаль­ність, яка полягає в застосуванні до правопорушника еко­номічних (майнових) санкцій, передбачає спонукання (нега­тивне стимулювання) його і до припинення правопорушення, і до реального виконання зобов'язання. Стимулювання є негативним у тому розумінні, що особа, яка вчинила госпо­дарське правопорушення, несе певні майнові витрати внаслідок застосування до неї економічних санкцій. Ця функція притаманна практично всім видам санкцій, передбачених або санкціонованих нормами господарського права. Вона має на меті, насамперед, вдовольнити еко­номічний інтерес потерпшого суб'єкта шляхом стимулювання (економічного, майнового) правопорушника до правомірних дій. Є тут і суспільний інтерес. Реальне виконання госпо­дарських зобов'язань підприємствами і організаціями означає нормальне задоволення суспільних потреб у продукції, робо­тах, послугах.

· Штрафна.

Відповідальність суб'єктів господарських правовідносин є однією з форм юридичної відповідальності. Вона викликається протиправною поведінкою (госпо­дарським правопорушенням, невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань) правопорушника. В такому розумінні господарсько-правова відповідальність є ретроспективною, тобто реакцією на вже скоєні протиправні дії (бездіяльність) у вигляді саме відповідальності як покарання правопорушника економічними санкціями. Загалом штрафна функція покладе­на на такі види господарсько-правових санкцій, як неустойка, штраф, пеня (так звані штрафні санкції).

· Попередження правопорушень.

Суть цієї функції полягає в тому, що завдяки застосуванню відповідальності не тільки усувається факт господарського правопорушення, а й застосовуються (господарським судом чи судом загальної юрисдикції) правові заходи,спрямовані на усунення його причин та умов. Як попереджу­вальний засіб господарсько-правова відповідальність найбільш ефективна в тих випадках, коли має місце матеріально-право­вий зв'язок відповідальності господарюючого суб'єкта з ма­теріальною відповідальністю його працівників, передбаченою трудовим правом. Відшкодування господарюючим суб'єктом збитків, сплата неустойки, штрафу чи пені — це так звані неви­робничі витрати, які відносяться на прибуток підприємств та організацій. Отже, від недобросовісних (неправомірних) дій окремих осіб майнові втрати несуть трудові колективи. На сьогодні важливого значення набує персоніфікації ма­теріальної відповідальності господарюючих суб'єктів, застосу­вання майнових заходів згідно з нормами трудового права до працівників, винних у застосуванні санкцій до господарюючого суб'єкта.

· Компенсаційна.

Сутність компенсаційної (відновної) функції господарсько-правової відповідальності полягає у відновленні порушеного правопорушенням майнового стану потерпілого шляхом застосування на його користь компен­саційних майнових санкцій, стягуваних з порушника.

У договірних та інших зобов'язаннях кредитор зав­жди ризикує своїм майновим становищем внаслідок порушен­ня зобов'язання боржником. Тому правові системи цивілізованих країн відпрацювали і мають у своєму арсеналі засоби правового захисту, які знаходяться у потерпілої сторо­ни зобов'язання. Ці засоби грунтуються на так званому праві справедливості і застосовуються або безпосередньо потерпілою стороною, або правозастосовчим органом. Найбільш юридич­не універсальним і дієвим засобом правового захисту по­терпілої сторони зобов'язання, яке застосовується традиційно "по праву справедливості", є відшкодування збитків. Суть цього методу полягає в тому, що кожне порушення договору чи іншого зобов'язання дає потерпілій стороні право на відшкодування збитків, які вона зазнала. Так, ст. 203 Цивільного кодексу називається "Обов'язок боржника відшкодувати збитки". Термін "відшкодувати" якраз і вказує на те, що дана форма відповідальності виконує компенсаційну (вщшкодовувальну) функцію.

Таку ж функцію законодавець покладає і на так звану залікову неустойку. Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу, якщо за невиконання або неналежне виконання зо­бов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то збитки відшкодовуються в частиш, не покритій неустойкою (штра­фом, пенею).

· Інформаційна.

Факт пред'явлення претензії, позову, стягнення збитків чи неустойки — це інформація про неблагополучний стан, наявні хиби у господарській діяльності суб'єкта. Крім того, це й інформація про необхідність вжиття відповідних заходів щодо поліпшення справ, наведення порядку на підприємстві, в ор­ганізації.

Відповідальність можна визначити, як граничну величину майново-примусового впливу на правопорушника, який може застосовувати до нього кредитор, господарський суд чи суд загальної юрисдикції.

Основними формами господарсько-правової відповідальності є:

· Економічна – це негативний економічний вплив на правопорушника з метою стимулювання його до виконання взятих зобов’язань.

· Майнова – це вплив на правопорушника шляхом безпосереднього застосування майнових санкцій.

Види господарсько-правової відповідальності розрізняються залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм в теорії права розрізняються наступні види господарсько-правової відповідальності:

· Відшкодування збитків – відповідальність юридичної підставою якої є застосування у випадку невиконання або нена­лежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, що передбачено ст. 203 Цивільного кодексу України. Збитки не є майновою санкцією заздалегідь ви­значеного розміру. Саме в цьому полягає універсальність їхнього застосування. Проте труднощі в обрахуванні їхнього розміру зумовлюють складність застосування зазначеної санкції.

Відшкодування збитків як майнова санкція застосовується:

• у відносинах купівлі-продажу між господарю­ючими суб'єктами. Так, продавець зобов'язаний повідо­мити покупця про всі права третіх осіб на продану річ: право орендаря, право застави тощо. Невиконання цього правила дає право покупцеві на розірвання договору і відшкодування збитків (ст. 229 ЦК). Якщо продавець продав річ, але на порушення договору не передає її по­купцеві, останній має право вимагати передачі проданої речі і відшкодування збитків, викликаних простроченням виконання (ст. 231 ЦК), або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків. Подібні права має продавець у разі відмови покупця прийняти продану річ або заплатити за неї встановлену ціну (ст. 232 ЦК). Якщо продана річ неналежної якості, покупець як один з аль­тернативних варіантів може вимагати

• у відносинах поставки постачальник відшкодовує покупцеві збитки, завдані поставкою продукції неналеж­ної якості або некомплектної (ч. 2 ст. 253 ЦК);

• відповідно до умов договору підряду на капітальне будів­ництво відповідальна за невиконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену неус­тойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не по­критій неустойкою (ч. 1 ст. 356 ЦК);

• у перевезеннях вантажів вантажовідправник і ван­тажоодержувач зобов'язані відшкодувати перевізникові збитки, завдані з їх вини внаслідок перевантаження транспортних засобів, пошкодження рухомого складу при навантаженні або розвантаженні, неправильних наванта­ження, пакування, кріплення вантажу;

• у випадках господарських деліктів (заподіяння шкоди) збитки відшкодовуються господарюючими суб'­єктами відповідно до ст. 440—442, 450—453 ЦК.

· Штрафні санкції. Штрафна господарсько-правова відпо­відальність відрізняється від відшкодування збитків насампе­ред тим, що вона виконує каральну або дисциплінуючу функцію. Господарське законодавство встановлює штрафну відповідальність до тих видів господарських правопору­шень, за вчинення яких до суб'єктів господарських відносин доцільно застосовувати штрафні санкції. Розмір цієї відповідальності залежить від ступеня серйозності господарського правопорушення, а не від суми завданого кредиторові збитку.

Штрафна відповідальність застосовується згідно із законо­давством у вигляді штрафних економічних санкцій, що встановлені нормативними актами, що регулю­ють окремі види господарських відносин (положення про по­ставки продукції і товарів, транспортні кодекси і статути та ін.). Згідно із ст. 179 Цивільного кодексу штрафом визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій

- штраф. Його розмір як економічної санкції регулюється законо­давством трьома способами:

• штраф у твердій сумі. Прикладом цього виду штрафу є штрафи, які сплачують перевізник і відправник за неви­конання плану вантажних перевезень (ст. 359 ЦК), їх розміри визначають транспортні статути і кодекси окре­мо стосовно кожного виду транспорту;

• штраф у процентному відношенні до суми всього зо­бов'язання або невиконаної частини зобов'язання. Його прикладом є поставлена продукція не відповідає за якістю стандартам чи умовам договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 % вартості продукції неналежної якості;

• штраф у кратному розмірі до вартості того предмета, який захищається штрафом. Застосовується, як правило, за пошкодження вагонів або контейнерів відправником чи одержувачем вантажу під час навантаження або розвантаження ван­тажів їхніми засобами ці суб'єкти сплачують залізниці штраф у розмірі п'ятикратної вартості пошкодженого майна.

· Неустойка. Це різновид штрафної економічної санкції, розмір якої визначається законом або договором у процентно­му відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання. Вона застосовується, в основному, як штрафна санкція в разі прострочення виконання майнових зобов'язань (поставка, купівля-продаж, міна тощо). Розмір неустойки за прострочен­ня виконання зобов'язань не залежить від терміну прострочення виконання. Так, за прострочення або недопоставку продукції поставщик сплачує покупцеві неустой­ку в розмірі 8 відсотків вартості непоставленої у строк продукції за кожною окремою позицією номенклатури.

· Пеня. Вона застосовується в ос­новному в разі прострочення виконання грошових зобов'язань суб'єктами господарської діяльності. Особливістю пені є те, що вона встановлюється у процент­ному відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане (ст. 214 ЦК). Залежністю суми пені від кількості днів прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське право­порушення.

· Оперативно-господарські санкції. Це передбачені законодав­ством або договором засоби оперативного впливу на правопо­рушника, спрямовані на попередження господарського право­порушення чи зменшення його шкідливих наслідків. Вони застосовуються безпосередньо самими суб'єк­тами господарських правовідносин в оперативному порядку. За своєю спрямованістю оперативно-господарські санкції поділяються на два види:

1. Санкції, спря­мовані на одностороннє припинення правовідносин в інтересах сторони, чиї права порушено. Такі санкції можуть виражатися у вигляді односторонньої повної чи часткової відмови від виконання договору, а також у відмові від прий­няття виконання та від зустрічного виконання.

2. Санкцій спрямовані на зміну правовідносин. Найбільш пощиреним на практиці видом таких санкцій є переведення несправного платника на акреди­тивну форму розрахунків чи на попередню оплату продукції.

· Оцінні санкції. До цього виду належать еко­номічні санкції, що впливають на розмір фондів матеріального заохочення державних підприємств. Зокрема, фонди матері­ального заохочення державних підприємств зменшуються внаслідок:

• виготовлення продукції з відхиленням від стандартів, технічних умов;

• повернення покупцем підприємству-виробнику недобро­якісної продукції;

• порушення підприємством державної дисципліни цін тощо.