Тема 11. Правове регулювання банкрутства.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає основні підстави та процес банкрутства господарюючого суб’єкта.. З економічної точки зору банкрутство є неспроможність продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності. Юридичний аспект банкрутства полягає в тому, що в суб'єкта є кредитори, які мають майнові вимоги до нього як до боржника. Здійснення даних майнових правовідносин може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва.

У даному випадку доцільно визначити суб'єкт банкрутства, яким може бути лише юридична особа, неспроможна своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом, тобто підприємства усіх форм власності і видів, а також господарські об'єднання. Зазначені суб'єкти Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначаються боржниками або банкрутами. Даний закон не поширюється на юридичних осіб, які згідно до власного статуту не займаються систематичною підприємницькою діяльністю. Необхідно виділити підстави для застосування банкрутства до суб'єкта підприємницької діяльності, якою є неспроможність суб'єкта як юридичної особи задовольнити своєчасно пред'явлені до нього майнові вимоги кредиторів і виконати зобов'язання перед бюджетом. Фактичним документом для порушення справи про банкрутство є письмова заява до господарського суду з якою може звернутися будь-хто з кредиторів, що має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.

У відповідності до Господарського кодексу провадження у справах про банкрутство має ряд стадій: порушення провадження у справі; попереднє засідання арбітражного суду; виявлення кредиторів і сенаторів; утворення зборів і комітетів кредиторів; прийняття рішення про санацію; визнання боржника банкрутом і безпосереднє оголошення про банкрутство; припинення справи про банкрутство. Господарський суд визнає боржника банкрутом у випадку відсутності пропозицій щодо проведення санацій та незгоди кредиторів з умовами санації боржника.

Створюється ліквідаційна комісія, на яку покладаються обов'язки задоволення вимог кредиторів. За результатами своєї роботи комісія складає і подає до арбітражного суду ліквідаційний баланс, який повинен розглянути арбітражний суд, заслухати членів зборів кредиторів і винести ухвалу про затвердження даного балансу і ліквідацію підприємства-банкрута, а також про затвердження ліквідаційного балансу.

Внаслідок оголошення про банкрутство підприємство переходить у статус банкрута і передбачає ряд юридичних положень: припиняється підприємницька діяльність боржника; забороняється йому розпоряджатися майном; нарахування пені та усіх видів заборгованості банкрута припиняється. Безпосередній продаж майна здійснює ліквідаційна комісія. Майнові претензії кредиторів задовольняються у відповідній черговості, при цьому вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попереднього. У першу чергу задовольняються майнові вимоги членів колективу по заробітній платі, сплачується заборгованість по податках, кредиторів, співвласників підприємства-банкрута.