Лекція 9. Захист прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності.

1. Поняття захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності.

Однією з необхідних умов успішного функціонування всіх елементів створюваного в Україні ринкового механізму є дотримання суб’єктами господарювання за­конності і дисципліни у своїй діяльності.

У процесі господарювання між підприємствами, державни­ми та іншими органами виникають, функціонують та припи­няються численні господарські відносини. Ринковий механізм, як і будь-яке інше складне явище, не може розвиватися без зіткнень і конфліктів, що призводять до суперечностей між суб'єктами господарської діяльності. Такі суперечності між підприємствами, організаціями, державними та іншими орга­нами стосовно їхніх прав та обов'язків у господарських відно­синах називаються господарськими спорами. Саме ці госпо­дарські спори і є предметом розгляду та вирішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Основні спори вирішуються в судовому порядку. Господарський суд є однією з гілок судової влади (поряд із за­гальними судами), на яку законом покладено здійснення пра­восуддя у господарських відносинах. Він є неза­лежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами.

Організація і діяльність арбітражного суду визначаються Конституцією України, Законом України. "Про господарський суд, Господарським процесуальним кодек­сом України, іншими законодав­чими актами України, а також міждержавними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Ук­раїни.

Господарськи суд в Україні — правонаступник органів дер­жавного арбітражу (існували з 1931 до 1991 р.) — хоча і зберіг ряд притаманних державному арбітражу ознак, проте зазнав великих змін як у правовому статусі, так і в регламентації його Діяльності. З органу, наділеного повноваженнями управлінського характеру (що обумовлювалося місцем державного арбіт­ражу в адміністративно-командній системі керівництва еко­номікою), його перетворено на орган, що здійснює правосуд­дя в господарських відносинах і є незалежним при виконанні цієї функції.

Правова природа господарського суду як органу правосудця визначається завданнями та повноваженнями, якими його наділено для виконання цих завдань. Відповідно до ст. З Зако­ну "Про господарський суд" його завданнями є такі:

• захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин;

• сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин;

• внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.

Організація господарських судів в Україні. В Україні діють Ви­щий господарський суд України, господарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Се­вастополя, а також апеляційні господарські суди, які становлять єдину систему господарських судів. Верховна Рада України за поданням Голови Вищого господарського суду може утворювати й інші ланки арбітражних судів (міські, міжрайонні, районні господарські суди та ін.).

Місцеві господарські суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя) є основною лан­кою господарської судової системи, оскільки саме вони викону­ють майже весь обсяг роботи щодо вирішення господарських спорів і стоять найближче до господарського життя та до конфліктів, які в ньому виникають. Для виконання покладе­них на них завдань місцеві арбітражні суди виконують такі повноваження:

• вирішують господарські спори, віднесені до їхньої ком­петенції;

• розглядають справи про банкрутство;

• переглядають у порядку нагляду рішення, ухвали, поста­нови відповідного господарського суду;

• вивчають і узагальнюють практику застосування законо­давства, аналізують статистику вирішення господарських спорів, вносять пропозиції до Вищого господарського суду України, спрямовані на вдосконалення правового регу­лювання господарської діяльності та практики вирішення господарських спорів;

• ведуть роботу, спрямовану на попередження правопору­шень у сфері господарських відносин;

• здійснюють інші повноваження, надані їм законодавст­вом.

До складу місцевого господарського суду входять: голова, пер­ший заступник голови, заступники голови та судді (кількість їх у конкретному суді залежить від обсягу роботи, зокрема від кількості справ, що розглядаються).

Для вирішення організаційних питань місцеві господарські су­ди можуть утворювати президію.

Перегляд рішень місцевих господарських судів здійснюють апеляційні господарські суди.

Вищий господарський суд України очолює єдину систе­му господарського суду. Він є найвищим органом у вирішенні господарських спорів і здійсненні нагляду щодо рішень, ухвал, постанов господарських судів України та контролю за їхньою діяльністю. Вищий господарський суд України складається з Го­лови, першого заступника Голови, заступників Голови та суд­дів і діє у складі:

• пленуму Вищого господарського суду;

• президії Вищого господарського суду;

• судових колегій по розгляду спорів та перегляду рішень, ухвал та постанов.

Вищий господарський суд України:

1) вирішує господарські спори, віднесені до його компе­тенції Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, міждержавними договорами й угодами; може в межах підвідомчості арбітражних судів України прийняти до свого провад­ження будь-який господарський спір;

2) переглядає в порядку нагляду рішення, ухвали, постано­ви Вищого господарського суду, апеляційних господарських судів та господарського суду Авто­номної Республіки Крим, арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя;

3) вивчає і узагальнює практику застосування законодавст­ва, забезпечує однаковість практики, аналізує статистику вирішення господарських спорів; дає роз'яснення господарським судам з питань практики застосування зако­нодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері та порядок вирішення господарських спорів.

Роз'яснення Вищого господарського суду є обов'язковими для судців і учасників господарських правовідносин, що застосовують законодавство, з якого дано таке роз'яс­нення;

4) веде роботу, спрямовану на попередження правопору­шень у сфері господарських відносин;

5) здійснює організаційне керівництво господарським судом Автономної Республіки Крим, господарськими судами об­ластей, міст Києва і Севастополя, несе відповідальність за організацію, стан і вдосконалення їхньої діяльності, перевіряє і поширює позитивний досвід роботи господарських судів республіки;

6) забезпечує підбір і підготовку кандидатів у судді, підви­щення кваліфікації працівників господарських судів, ор­ганізовує роботу з матеріально-технічного забезпечення господарських судів і створення належних умов для їхньої діяльності, нормативного забезпечення, ведення стати­стичного обліку;

7) здійснює інші повноваження, надані йому законодавст­вом.

З метою підготовки науково обгрунтованих рекомендацій з питань організації та діяльності господарського суду, розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства, порядку і практики розгляду господарських спорів при Вищому господарському суді України створюється науково-консульта­тивна рада за участю провідних вчених та інших високо­кваліфікованих спеціалістів, її склад, порядок організації і діяльності затверджує президія Вищого господарського суду.

У юридичній літературі немає загальноприйнятого визна­чення поняття підвідомчості господарських справ. Висловлені з цього приводу думки зводяться в основному до того, що під підвідомчістю розуміється компетенція певних органів або коло справ, віднесених до неї.

Інститут підвідомчості використовується для визначення кола справ, віднесених до відання господарського суду. Для розмежування справ, що належать до відання того чи іншої" арбітражного суду, застосовується термін "підсудність справ".

Підвідомчість господарських справ розмежовується за двома ознаками:

а) суб'єктною залежно від суб'єктів спору;

б) предметною залежно від предмета спору.

Загальне правило суб'єктної підвідомчості госпо­дарських справ полягає в тому, що господарські справи у спо­рах між юридичними особами, громадянами-підприємцями, державними та іншими органами підвідомчі господарському су­ду. Отже, господарські справи у спорах, де хоча б однією сто­роною є громадянин як фізична особа (не підприємець), роз­глядаються загальними судами.

Стосовно предметної підвідомчості, яка охоплює такі поняття, як предмет та характер спору, діє таке саме правило: господарські справи у спорах, що виникають між юридичними особами, громадянами-підприємцями, державними та іншими органами, підвідомчі господарському суду. Але з цього правила є два винятки:

1) спори між організаціями, які випливають з договорів на перевезення вантажу в прямому міжнародному залізнич­ному і повітряному вантажному сполученні, розглядають­ся загальними судами;

2) деякі категорії спорів віднесено до відання інших органів (розглядаються в адміністративному порядку). Це, зокрема:

• спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

• спори про встановлення цін на продукцію, а також та­рифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за згодою сторін;

• інші спори, вирішення яких віднесено законодавством України та міждержавними договорами й угодами до відання інших органів.

Підвідомчість господарських справ арбітражному суду ви­значається, в першу чергу, ст. 1 Законом України "Про господарський суд", ст.ст. 38,39 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" та Господарським процесуальним кодексом України (ст. 12—17).

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарському суду підвідомчі:

• справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні і розірванні господарських договорів (переддоговірні);

• справи у спорах, що виникають при виконанні договорів. Такі спори можуть виникати з приводу неналежного ви­конання зобов'язань і стосуватися як виконання зобов’язань до порушника до (штрафи та відшкодування збитків) справи у спорах, що виникають з інших підстав (наприклад, про відшкодування збитків, завданих підприємству збитків.

Всі інші підвідомчі господарським судам справи, крім тих, що підсудні Вищому господарському суду, розглядаються господарськими судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за загальним правилом територіальної підсудності:

• справи у переддоговірних спорах та у спорах про визнан­ня договорів недійсними розглядаються господарськими су­дом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за дого­вором здійснити на користь іншої сторони певні дії (пе­редати майно, виконати роботу, надати послуги, сплати­ти гроші тощо);

• справи у майнових спорах та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів, що розглядають­ся за місцезнаходженням відповідача;

• справи у спорах за участю кількох відповідачів, що роз­глядаються господарським судом за місцезнаходженням од­ного з відповідачів на вибір позивача;

• справи про банкрутство, що розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Із загального правила територіальної підсудності зроблено один виняток: віднесені до підсудності місцевих господарських судів справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.