3. Правовий режим вільних економічних зон

Спеціальні (вільні) економічні зони (БЕЗ) розглядаються як один з важливих інструментів, за допомогою якого дося­гається відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і стимулюється міжнародне економічне співробіт­ництво на основі залучення іноземних інвестицій.

Вільна економічна зона — це частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим еко­номічної діяльності та особливий порядок застосування чин­ного законодавства України. Для БЕЗ характерним є те, що на її території запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Правовий режим БЕЗ в Україні визначається, в першу чер­гу, Законом України від 13 жовтня 1992 р. "Про загальні заса­ди створення і функціонування спеціальних (вільних) еко­номічних зон" (Відомості Верхов. Ради України. — 1992. — № 50). Цей Закон визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та ін.

Важливе значення для активізації підприємницької діяль­ності, нарощування експорту товарів і послуг та прискорення соціально-економічного розвитку регіонів шляхом створення ВЕЗ має постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р. № 167 "Про Концепцію створення спеціальних (віль­них) економічних зон в Україні", якою зазначену Концепцію було схвалено.

Згідно із Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" в Ук­раїні залежно від господарської спрямованості та економіко-Правових умов діяльності можуть створюватися такі БЕЗ:

• зовнішньоторговельні зони — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Формами організації таких зон можуть бути вільні порти (порто-франко), вільні митні зони (зони франко) та митні склади;

• комплексні виробничі зони — частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податко­вий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим еко­номічної діяльності з метою стимулювання підприємства, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробниц­тво, орієнтоване на переробку власної сировини та пере­важно складальницькі операції, та імпортоорієнто-ваних зон, головна функція яких — розвиток імпорто-замінних виробництв;

» науково-технічні зони — це ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і вироб­ничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;

туристично-рекреаційні зони — це ВЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;

банківсько-страхові (офшорні) зони — це зони, в яких за­проваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надаєть­ся банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за ме­жами України;

зони прикордонної торгівлі — частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений по­рядок перетину кордону і торгівлі.

Крім зазначених в Україні можуть створюватися ВЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.

ВЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критеріями. Так, за ознакою відкритості розрізняють ВЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональ-ною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком). Залежно від місцезнаходження ВЕЗ поді­ляються на зовнішні (розміщені на кордоні з іншими держава­ми) та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Статус і територія ВЕЗ, а також строк, на який вона ство­рюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. ВЕЗ створюються Верховною Радою Ук­раїни з ініціативи Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації. Порядок їх створення, пе­релік та зміст необхідних для створення документів визнача­ються ст. 5—7 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон".

Управління ВЕЗ має певну специфіку, яка полягає в тому, що структура, функції та повноваження органів управління спеціальної (вільної) економічної зони визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на її території. Проте незалежно від типу ВЕЗ їх органами управління є місцеві Ради народних депутатів та місцеві дер­жавні адміністрації в межах своїх повноважень (їхні функції та повноваження щодо управління ВЕЗ визначені ст. 10 Закону "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"); орган господарського розвитку і управління ВЕЗ, що створюється за участю суб'єктів еко­номічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої Діяльності (функції цього органу, визначені ст. 11 зазначеного Закону, можуть бути покладені на одного із суб'єктів еко­номічної діяльності ВЕЗ).

На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності ВЕЗ по­ширюється система державних гарантій захисту інвестицій, Передбачена законодавством України про інвестиційну діяль­ність та іноземні інвестиції.

Оскільки ВЕЗ є тимчасовим утворенням, вона вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо цей термін не буде продовжено Верховною Радою України. За поданням Президента України або Кабі­нету Міністрів України ВЕЗ може бути ліквідована достроко­во. У будь-якому разі ВЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про її ліквідацію. Держава відповідно до законодавства України гарантує збереження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони при її ліквідації.

Рекомендації по роботі з темами