2. Порядок відкриття рахунків у банках.

Відповідно до ст. 380 Цивільного кодексу України платежі за зобов'язаннями між організаціями провадяться в порядку безготівкових розрахунків через кредитні установи, в яких за­значені організації зберігають свої кошти. З цією метою суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності відкриваються розрахункові, поточні та бюджетні рахунки. Відкриття зазначених рахунків здійснюється відповідно до ст. 31 Закону України "Про банки і банківську аість", ст. 42 Закону "Про підприємства в Україні" на підставі положень Інструкції Національного банку України № 3 “Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті”, затвердженій постановою Правління НБУ № 237 від 24 грудня 1998 року.

Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку укладається відповідно до Типового договору на обслуговування комерційним банком довірчого товариства, затвердже­ного наказом Фонду державного майна України № 583 від 24 грудня 1993 р. і Національного банку України № ЗО вії 18 лютого 1994 р.

Доля суб’єктів господарювання банківськими установами відкриваються наступні види рахунків:

1. Розрахункові (поточні) рахунки.

Вони відкриваються в національній валюті відкри­ваються підприємствам, що здійснюють науково-дослідну, ви­робничу та іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, володіють основними та оборотними коштами та мають самостійний баланс. Номер цього ра­хунку юридична особа повідомляє відповідному податковом органу та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки. Номер основного банківського рахунку юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності вказується у всіх випадках укл дення ними цивільно-правових угод у письмовій формі.

З розрахункового рахунку здійснюються операції, які забезпечують комерційну та іншу діяльність підприємства (розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками та покупцями продукції; надані й отримані послуги; отримання заробітної плати та сплати обов'язкових платежів за нею. сплати платежів до бюджету і державних фондів; операції, пов'язані із забезпеченням власних соціально-побутових по­треб та інші відповідно до статутної діяльності підприємства). Підприємствам, що мають філії, представництва, відділенн» та інші відособлені підрозділи, які знаходяться на окремому балансі і є самостійними платниками податку, а також струк­турним підрозділам, що виділяються в процесі приватизації, за клопотанням власника основного рахунку і за згодою устано­ви банку, в якій відкривається субрахунок, можуть бути відкриті субрахунки для проведення розрахунків за місцем знаходження цих підрозділів.

У разі, коли відокремлені підрозділи не мають окремого балансу і не є самостійними платниками податку, їм відкриваються субрахунки для зарахування виручки та наступного перерахування її на основний розрахунковий рахунок підприємства.

2. Поточні бюджетні рахунки.

Відкриваються організаціям та установам, що знаходяться на державному бюджеті; постійним уповноваженим різних громадських фондів; підприємствам, яким виділяються кошти за раху­нок державного або місцевого бюджету для цільового їх вико­рискання. Такі рахунки призначениі для забезпечення власних потреб цих організацій та установ (виплата заробітної плати та платежів за нею; операції, пов'язані з соціально-побутовими витратами).

3. Кредитні рахунки. Відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право видавати позички, з додержанням вимог чинного законодавства.

4. Депозитні рахунки. Відкриваються на підставі укладено­го депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з розрахункового, поточного рахун­ку підприємства і після закінчення строку зберігання поверта­ються на цей же розрахунковий, поточний рахунок.

5.Рахунки для акумулювання коштів для виїзду на лікування за кордон.

Іноземним представництва та установам у національній валюті України відкриваються рахунки типів:

- “Н” (іноземним дипломатичним, консульським та іншим офіційним представництвам, юридичним особам, представництвам іноземних банків, організаціям, що надають технічну допомогу України);

- “П” (постійним представниктцвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, створенм в Україні без статусу юридичної особи).

Для відкриття розрахункових (поточних) рахунків установам банків такі документи:

а) заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, яка підписується керівником та головним бухгалтером підприємства;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, що уповноважений здшснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

в) копію рішення про створення, реорганізацію підпп ємства того органу, якому надано таке право чинним конодавством, засвідчену нотаріально чи органом як видав таке рішення;

г) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом установи банку, в якій відкриваються рахунки (субрахунки), ставить позначку про відкриття такого рахунку;

д) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чи, ного законодавства чи установчих документів підпрг ємства надано право розпорядження рахунком та пі пису розрахункових документів.У картку включається також зразок відбитку печатки.

У разі переоформлення рахунку у зв'язку з реорганізацією підприємства подаються такі самі документи, що й при створенні підприємства.

Рахунки у банках закриваються на:

1) підставі заяви власника рахунку;

2) підставі рішення органу, на який відповідно до за, нодавства покладено функції щодо ліквідації або ре! ганізації підприємства;

3) підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію підприємства чи визнання його ба кругом;

4) з інших підстав, передбачених чинним законодавств України чи договором між установою банку та власником рахунку.

Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку може бути розірвано за погодженням сторін. Протягом 10 днів з дати розірвання договору банк закриває рахунок а залишок коштів на ньому перераховує на інший рахунок за рученням клієнта. Установа банку в 3-х денний термін повідомляє Державну податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунку про закриття рахунку.

Законодавством України встановлено спеціальний порядок відкриття валютних рахунків. Відповідно до розділу 6 Інструкції № 3 банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

- розрахункові;

- суброзрахункові;

- позичкові;

- депозитні (вкладні).

Розрахунковий рахунок призначений для розрахунків згідно з чинним законодавством в безготівковій та готівковій (іноземній валюті при здійсненні поточних операцій). Такий розрахунковий рахунок відкривається для філій чи відособлених підрозділів підприємств, що мають право відповідно до чинного законодавства України та нормативних актів Національного банку України використовувати іноземну валюту (за згодою власника рахунку — головного підпри­ємства).

Позичкові рахунки в іноземній валюті відкриваються уповаженим банком на договірній основі юридичним особам (резидентам та нерезидентам), а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів незалежно від наявності розрахунко-рахунку в цьому банку у встановленому чинним законодавством порядку.

Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкрива-ються уповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резидентам та нерезидентам), а також представництвам юри­дичних осіб-нерезидентів на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі термін.

Відкриття субрахунку в іноземній валюті для філії чи іншого відособленого підрозділу юридичної особи-резидента здійснюється уповноваженим банком на підставі нотаріально засвідчеого дозволу на використання юридичною особою іноземної валюти як засобу платежу та нотаріально засвідчених документів.

3. Порядок та форми розрахунків у господарському обігу.

Розрахунки між суб'єктами господарського права здійснюється у безготівковому поряд к у встановлених законодавством формах.

З метою вдосконалення організації банками розрахунки касового обслуговування економічних суб’єктів України Правління Національного банку України постановою від ЗО червня 1995 р. № 166 затвердило "Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієн. і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку України та комерційними банками".

Відповідно до цього Порядку банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове обслуговування, яким передбачається:

- користування банком тимчасово вільними кошти клієнта;

- здійснення розрахункових операцій

- касове обслуговування;

- транспортне обслуговування перевезень готівки.

Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання існюються відповідно до Інструкції Національного банку України № 7 “Про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті”, затвердженій постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 року.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами;

- платіжними вимогами-дврученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- інкасовими дорученнями;

- пластиковими картками.

Платіжне доручення — це бланк встановленої форми, яю підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перерахування вказаної суми зі свого рахунку.

Банк приймає до виконання доручення протягом десяти к лендарних днів з дати його заповнення і тільки в межах ная них на його рахунку коштів.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

• за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи чи надані послуги);

• у порядку попередньої оплати;

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

• для перерахування підприємствами сум, які належат фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові дохо ди колгоспників тощо) на їх рахунки, відкриті в устано вах банків;

• в інших випадках за згодою сторін.

У платіжному дорученні на перерахування платежів, утриманих із робітної плати працівників та нарахованих на фонд опл; праці податків до бюджету та обов'язкових зборів до дерле них цільових фондів, у рядку "Призначення платежу" вказуються підрозділи бюджетної класифікації (при перерахува* платежів до бюджету) та строк настання платежу, а також що податки до бюджету або збори до державних цільових фондів, утримані із заробітної плати та нараховані на день оплати праці, перераховані повністю.

Платіжна вимога — це документ, що містить вимогу господарюючого суб’єкта на безакцентне списання грошових коштів у випадках, встановле­них законодавством. Підставами для здійснення безспірного стягнення (коштів відповідно до чинного законодавства України можуть бути виконавчі документи згідно з: рішенням судів і арбітражних судів;

У платіжній вимозі зазначаються призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право стягнення та безакцептного списання коштів. У разі, якщо у платіжній вимозі не заповнений рядок "Призначення платежу" банк має повернути виконання платежу.

Безспірне стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчого документа, оригінал (дублікат) якого додається У розрахунковому документі необхідна змилка на законодавчий акт.

Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ верхня частина якого передбачає вимогу постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, а нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку зазначену суму

Платіжні вимога-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів з дня виписування. День заповплатіжної вимоги-доручення не враховується. Вимога-доручення подається платником в установу банку у

примірниках.

Чек – це розрахунковий документ застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізич-ними та юридичними особами за отримані товари, виконані роботи та надані ти. Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (емітенту) , яка веде його рахунок, сплатити чекодержателїю зазначену в чеку суму коштів. Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері на банкнотній фабриці Національно банку України за зразком, затвердженим Національним біл­ком України. Вони брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.

Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності.Строк дії чекової книжки — один рік, а розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі три місяці.

За погодженням з установою банку строк дії невикорист ної чекової книжки може бути продовжений. В чеку передбачається:

а) назву "розрахунковий чек";

б) назву (для фізичних осіб — прізвище, ім'я, по батьк< І чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює) власника чекової книжки (чекодавця) номер його рахунку;

в) назву банку-емітента і його номер МФО;

г) ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя;

д) назву чекодержателя;

е) доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та літерами;

є) призначення платежу;

ж) число, місяць та рік складання чека (місяць має бути написаний літерами, дата видачі чека має відповідати його реальній даті видачі), місце складання чека;

з) підписи чекодавця та відбиток печатки (юридичної особи) на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, недійсним і повертається банку

Оплата чека забезпечується:

• шляхом депонування чекодавцем коштів на окремому ра­хунку в банку чекодавця;

• наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавця.

 Акредитив - це грошове зобов'язанняя банку, що видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, згідно з яким банк, що відкрив акредитив, може здійснити постачальникові платіж або надати іншому банку повноваження здійснювати такі платежі на умо­вах пред'явлення документів, передбачених в акредитиві.

Розрізняють наступні види акредитивів:

- відкличний (може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара);

- безвідкличний (може бути змінений або анульований тільки за згодою постачальника, на користь якого він був відкритий).

Акредитив може відкриватися для розрахунків тільки з одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за ним встановлюються у договорі між платником і постачальником.

Для одержання коштів за акредитивом, що депонованим у банку постачальника, постачальник, який відвантажив това ри, подає реєстр рахунків та передбачені умовами акредитив; документи в банк, що його обслуговує, до закінчення строк дії акредитива. Банк після перевірки документів у разі відповідності їх умовам акредитива проводить виплату.

Після використання акредитива, депонованого у банк платника, виплати постачальнику за акредитивом здійсню ються у банку постачальника на підставі отримання від поста чальника реєстру рахунків з відповідними документами.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошо ве зобов'язання векселедавця сплатити після настання строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю)

У господарському обігу використовуються простий і переказний векселі:

Простий вексель — це складений за суворо визначеною фо мою документ, за яким боржник (векселедавець) приймає себе абстрактне, нічим не обумовлене зобов'язання в зазна­ний строк чи на вимогу здійснити платіж кредитору (вексе держателю) або тому, кому він накаже. При простому веке, платником є сам векселедавець.

Переказний вексель — складений за суворо визначеною формою документ, в якому міститься проста і нічим обумовлена пропозиція боржника, векселедавця в зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту) або тому, кому він доручить.

Переказний вексель відрізняється від простого тим, що при його використанні векселедавець сам платежу не здійснює, а переказує цей обов'язок на свого боржника.

Інкасові доручення – це банківський документ по якому банк за дорученням клієнта отримує плату за надіслану на його адресу продукцію, товари, надані послуги на основі грошових, товарних та розрахункових документів. Розміри плати визначаються умовами платежу від покупця.

У рядку "Призначення платежу" інкасового доручення вказуються назва законодавчого акта, передбачене право безспірного стягнення коштів (його номер і відповідний пункт), і документ, на підставі я здійснюється стягнення.

Відповідальність за достовірність даних інкасового дорученя на безспірне стягнення коштів покладається на стягувача, який оформив розрахунковий документ та надав його до банку, що його обслуговує.

У разі безспірного стягнення та безакцептного спис коштів з установи комерційного банку стягувач подає розрахункові та виконавчі документи (накази господасрьких судів та виконавчі листи, видані судами, та інші, визначені чинним законодавством) до установи банку, в якому він обслуговується. Отримані документи банк одержувача коштів нале спецзвязком до регіонального управління Національного банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок платника (юридичної особи).

У разі безспірного стягнення та безакцептного спис коштів з установи комерційного банку, в якому обслугову. стягувач, підприємство має право надіслати цінним ти розрахункові та виконавчі документи (накази арбітра судів, виконавчі листи, видані судами, та інші, визначені ним законодавством) безпосередньо до регіонального уг лшня Національного банку, в якому відкритий кореспондентськии рахунок банку платника (юридичної особи).

Пластикова картка – це електронний розрахунковий документ встановленої форми, за яким його власник має парво на отримання певної суми готівкових коштів, наявних на його відповідному рахунку.