Лекція 1. Загальні положення господарського права.

1. Предмет господарського права України.

Процес переходу економіки в України до ринку вимагає перегляду концепцій галузевого правового регулювання і відповідного законотворення. Це стосується як "традиційних" галузей права цивільного, адміністративного кримінального, так і господарського.

Господарське право можна розглядати в декількох аспектах:

· як галузь права;

· як галузь законодавства;

· як науку;

· як навчальну дисципліну.

І якщо з приводу визначення господарського законодавства, а також науки господарського права і відповідної навчальної дисципліни в особливих розбіжностей серед вчених останнім часом не було, то питання про господарське право як окремої галузі права було і залишається до цього часу суперечливим.

Одні вчені визначили господарське право, виходячи з розуміння його предмета як господарських відносин, що виникають у зщвіязку зі здійсненням господарської діяльності (відносини по горизонталі) та керівництвом нею (відносини по вертикалі - господарсько-управлінської відносини) між організаціями, а також між їхніми підрозділами і організацією в цілому (внутрішньо-господарські відносини). Це точка зору прихильників розуміння господарського права як самостійної галузі права.

Було висунуто і концепцію права як комплексної галузі права. Дехто з вчених , не визначаючи господарське право як комплексну галузь, вважають, що нормативні акти , які регулюють господарські вщносини, складають комплексну галузь законодавства (Яковлев В.Ф., Якушев В.С. Свердловський університет).

3 переходом економіки країни до ринку , концепція господарського права, як вже зазначалось вище, змінюється. Окремі вчені визначають його предмет як відносини господарювання, тобто відносини, що виникають при організації та здійсненні господарської діяльності. Заперечення проти такого підходу до визначення предмету господарського права висувались ще за існування командно-адміністративної діяльності. Розглянемо коротко ці заперечення. Це правовідносини в сфері організації господарства можуть бути поділені , на думку В.А. Рахмиловича, на дві великі групи :

1. По вертикалі, тобто владовідносини, в яких один із учасників наділений компетенцією з владного управління іншим учасником цих відносин.

2. По горизонтальні, позбавлені ознак влади і підкорення, в яких взаємні права і обов’язки, здебільшого мають майновий характер, виникають із договорів, правопорушень та інших юридичних фактів.

Важко погодитися , що перехід від планово-адміністративної до ринкової економіки господарська діяльність стає діяльністю підприємницькою, що визначає зміст господарського права, яке стає предметом підприємницької діяльності.

Як справедливо зазначається у спеціальній літературі, лише на перший погляд здається, що ринкова економіка має складатися з одних тільки комерційно орієнтованих ланок, а соціальні пріоритети слід реалізовувати виключно через перерозподіл і фінансування державних програм. Таке уявлення суперечить реаліям сучасного ринкового господарства. Невід^ємну частину такого господарства на сьогодні складає некомерційний сектор, який дозволяє компенсувати так звані недоскональності ринку. Некомерційне господарство відрізняється від комерційного, підприємницького. Останнє орієнтоване на одержання прибутку, який залежить від попиту на ту чи іншу продукцію. Некомерційний ринок повинен стабільно задовольняти потреби, які не повинні залежати від ринкової кон^юктури (охорона здоров’я, освіта, наука і т.і.). Отже, господарська діяльність, охоплюючи підприємницьку , до неї не зводиться. Тобто підприємницьке право є лише часткою господарського права.