2. Підстави для застосування банкрутства та порядок провадження у справах про банкрутство.

Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підприємництва є економічний фактор, визначений ст. 1 За­кону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" — неспроможність суб'єкта як юридичної особи протягом трьох місяців виконати пред'явлені до ньо­го майнові вимоги кредиторів чи зобов'язання перед бюджетом. Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до арбітражного суду, яка називається "заява про порушення справи про бан­крутство юридичної особи". З такою заявою до господарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів, яка має підтверджені належними до­кументами майнові вимоги до боржника, або кілька креди­торів. Як уже зазначалося, такого права не мають ті кредито­ри, майнові вимоги яких забезпечені заставою.

Із заявою про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду може звернутися боржник з власної ініціативи. Боржник реалізує таке право у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. Боржник додає до заяви список своїх кредиторів і боржників, бухгал­терський баланс, іншу інформацію про його фінансове і май­нове становище.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється господарськими судами і проходить наступні стадії:

· порушення провадження у справі;

· попереднє засідання господарського суду;

· виявлення кредиторів і санаторів;

· утворення зборів і комітету кредиторів;

· прийняття рішення про санацію та проведення санаційних заходів;

· ліквідаційна процедура;

· припинення справи про банкрутство.

На стадії порушення провадження у справі господарський суд розглядає заяву на предмет того, чи підлягає вона прийняттю, а справа — порушенню. При позитивному вирішенні цього питання суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі. Ухвала має бути винесена не пізніше 5 днів з дня надходження заяви. В ухвалі вирішуються питан­ня про прийняття заяви, про призначення справи до розгляду в попередньому засіданні арбітражного суду та про час і місце його проведення. Згідно з ухвалою витребуються документи про майнове і фінансове становище боржника, необхідні для розгляду справи.

Ухвала надсилається боржникові, кредиторам та банкам, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника.

Заява може бути відкилканю протягом одного місяця від дня порушення справи про банкрутство, якщо не надійшло інших заяв від інших кредиторів. Якщо заявника є боржники, то вони відкилають свої заяви лише при наявності письмової згоди усіх їхніх кредиторів.

Попереднє засідання арбітражного суду прово­диться не пізніш як через три місяців з дня порушення про­вадження у справі. Воно необхідне для:

• оцінки документів;

• заслуховування пояснення сторін, банків;

• розгляду їх клопотань.

За результатами попереднього засідання господарський суд у необхідності призначає розпорядника майна борж-зобов'язує заявника подати до офіційного друкованого Верховної Ради (газета "Голос України") чи Кабінету України (газета "Урядовий кур'єр") оголошення порушення справи про банкрутство. В оголошенні мають міститися: повне найменування боржника, його юридична адреса, банківські реквізити, а також найменування та адреса арбітражного суду і номер справи.

· забороняється нараховувати неустойки і інші фінансові санкції.

Розпорядником майна боржника є банк, що здійснює роз­рахункове-касове обслуговування боржника; Фонд державного майна, якщо боржник — державне підпри­ємство, або інша особа, яку запропонують боржник чи креди­тори. На розпорядника майна покладаються повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника.

Відповідно до ст. 12 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд за клопотанням сторін може:

· Накладати арешт на все майно або його частину, яке належить боржникам.

· Забороняти без згоди розпорядника майна укладати та здійснювати угоди пов’язані з передачею чи продажем майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів

Оголошення необхідне, по-перше, для виявлення всіх кредиторів. Для того, щоб нагадати і виявити себе як кре­дитора цього боржника, необхідно подати до арбітражного су­ду письмову заяву, де вказати свої майнові вимоги. Останні мають бути підтверджені документально. Строк подання такої заяви — один місяць з дня опублікування оголошення про по­рушення справи про банкрутство. Із заяв кредиторів, які звер­таються з майновими вимогами до боржника після оголошен­ня про порушення справи про банкрутство, справляється дер­жавне мито в розмірі 5 мінімальних розмірів заробітної плати. Господасрький суд за результатами розгляду вимог сторін своєю ухвалою визнає їх чи відхиляє. Ця ухвала може бути перевірена в порядку нагляду за процедурою, вста­новленою Господарським процесуальним кодексом України.

Метою оголошення про порушення справи про банкрутство є, по-друге, виявлення можливих санаторів. Санатори — це особи, які бажають своїми коштами чи май­ном взяти участь у санації боржника, тобто перебрати на себе всі борги юридичної особи або певну їх частину, що дало б змогу припинити справу про банкрутство. Ними можуть бути і громадяни, і юридичні особи. Якщо вони бажають взяти участь у санації боржника, то по­винні у місячний строк з дня опублікування оголошення подати до господарського суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу. У заявах також вказуються умови проведення санації боржника.

Через місяць від дня опублікування у відповідному друкова­ному органі оголошення про порушення справи про банкрут­ство господарський суд виносить ухвалу, в якій зобов'язує всіх осіб, що подали заяви з майновими вимогами до боржника, скликати збори за їх участю, на яких в разі необхідності створюється комітет кредиторів. Створення останнього визнається законом обов'язковим, якщо кількість кредиторів перевищує десять осіб (юридичних та/або фізичних). Створивши комітет, збори кредиторів визначають його пов­новаження, а рішення про створення комітету та надані йому повноваження подається господарському суду.

Після закінчення місячного строку, встановленого для по­дання заяв з письмовим зобов'язанням про переведення боргу на санаторів, господарський суд може винести ухвалу про проведення санації боржника. Така ухвала виноситься:

а) якщо надійшли пропозиції від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зо­бов'язання перед бюджетом;

б) за умови згоди зборів (комітету) кредиторів зі строками виконання цих зобов'язань і на переведення боргу. Якщо юридична особа сама звернулася до арбітражного су­ду із заявою про визнання її банкрутом, їй належить право вибору умов санації. В такому разі санація може бути здійснена або шляхом реорганізації (в порядку, встановленому Законом "Про підприємства в Україні"), або шляхом привати­зації (в порядку, встановленому приватизаційним законодав­ством). У разі згоди кредиторів на переве­дення боргу та заміну боржника господарський суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі, в якій затверджує узгоджені кредиторами, санаторами і боржни­ком умови санації юридичної особи-боржника.

Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов’язаний подати до комітету кредиторів для схвалення план санації боржника. До плану входять проблеми:

· реструктуризація підприємства;

· перепрофілювання виробництва;

· закриття нерентабельного виробництва;

· відстрочка платежів або їх списання;

· продаж частини майна, одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника.

План санації схвалюється комітетом кредиторів і подається до господарського суду або відхиляється якщо протягом шести місяців не подається план санації до суду.

Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає можливість проведення державної санації. Державна санація – це система заходів по відновленню платоспроможності боржника, які можуть здійснюватись власниками майна боржника або інвесторами з метою запобігання багнкруству шляхом реорганізаційних, організаційно-господасрьких, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних чи правових заходів відповідно до законодавства України до початку у справі про банкрутство.

Господарський суд визнає боржника банкрутом у разі:

• відсутності пропозицій щодо проведення санації;

• незгоди кредиторів з умовами санації боржника.

Про визнання боржника банкрутом приймається постанова господарського суду, в якій призначаються ліквід., тори з представників зборів кредиторів, банків, фінансовії органів, а також Фонду державного (комунального) майна, як­що банкрутом визнано державне підприємство або ор ганізацію. Після прийняття постанови про банкрутство друкується оголошення про банкрутство.

На стадії ліквідаційної процедури у випадку визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, термін якої не повинен перевищувати 12 місяців. В окремих випадках вона продовжується іще на 6 місяців.

З дня прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

· підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції;

· терміни виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважаються такими, що настали;

· припиняється нарахування штрафів, пені і неустойки;

· відомості про фінансовий стан банкрута перестають бути конфіденційними;

· скасовується арешт, накладений на майно боржника;

· вимоги за зобов’язаннями боржника, що виникли під час процедури банкрутства, можуть пред’являтись лише в межах ліквідаційної процедури.

На останній стадії припиняється провадження у справі про банкрутство. Такі дії господарського суду проводяться якщо:

· боржник не внесений до реєстру суб’єктів підприємницької діяльності;

· подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої юридичної особи;

· у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

· затверджено звіт керуючого санацією боржника;

· затверджено мирову угоду;

· затверджено звіт ліквідатора;

· боржник виконав усі зобов’язання перед кредиторами;

· кредитори не виснули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.  

Припиняється справа про банкрутство ляше при укладенні мирової угоди. Між боржником і кредиторами може укладатись мирова угода в межах положення ст..35 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Угодою передбачаються терміни відстрочки або розстрочки платежу. Вона затверджується господарським судом, що зазначається в ухвалі про припинення провадження у справі про банкрутство. Одностороння відмова від виконання вимог мирової угоди не допускається.

Поряд з цим, Указом Президента України від 8 липня 1998 року № 753/98 “Про додаткові заходи щодо посилення ефективності застосування процедур банкрутства” передбачається ряд заходів, які можуть гарантувати кредиторам виконання їх майнових вимог до боржника. Зокрема, пунктом 2 цього Указу передбачено, що з метою забезпечення майнових вимог кредиторів розпорядник майна може звернутись до господарського суду з клопотанням про застосування наступних додаткових заходів:

· накладення арешту на майно і кошт, що належать боржнику;

· стягнення майна у безспірному порядку;

· заборона власнику майна боржника вчиняти певні дії щодо його реорганізації чи ліквідації.

Господарський суд на підставі згоди кредитора може прийняти рішення про проведення спрощеної процедури банкрутства, якою передбачається примусове створення на базі майна банкрута відкритого акціонерного товариства з подальшим продажем акцій на відкритих торгах. Якщо акції не реалізовуватимуться, то вони можуть передаватись кредиторам.

Крім того, за виконання функцій розпорядника майна боржника та ліквідатора банкрутом отримується винагорода, розмір якої визначається кредиторами, але не може перевищувати 5% суми задоволення боргів.

3. Наслідки визнання боржника банкрутом та черговість задоволення претензій кредиторів.

На призначених господарським судом ліквідаторів поклада­ються обов'язки проведення процедури задоволення вимог кредиторів. Для цього вони створюють спеціальний орган — ліквідацйіну комісію. Крім представників названих органів, д-складу комісії обов'язково включається розпорядник майн, боржника.

До функцій ліквідаційної комісії входять:

• інвентаризація та оцінка його майна;

• визначення ліквідаційної маси і розпорядження нею;

• вжиття заходів до стягнення дебіторської заборгованості;

• реалізація майна банкрута;

• здійснення інших заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів відповідно до Закону "Про підприємства в Україні".

За результатами своєї роботи ліквідаційна комісія складає і подає господарському суду ліквідаційний баланс. Суд зобов'язаний розглянути його, заслухати членів ліквідкому і зборів (комітету) кредиторів. В результаті цього можуть бути винесені ухвали двох (за змістом) видів:

• про затвердження ліквідаційного балансу. Якщо за ре­зультатами ліквідаційного балансу не залишилось майна після задоволення вимог кредиторів, виноситься також ухвала про ліквідацію банкрута як юридичної особи;

• про затвердження ліквідаційного балансу і призначення нових ліквідаторів.

Згідно із ст. 9 Закону України Про привати­зацію невеликих державних підприємств (малу привати­зацію)" майно банкрута оцінюється за так званою відновною вартістю наявних основ­них і оборотних коштів з урахуванням кредиторської та дебіторської заборгованості цього підприємства. Що означає ця категорія та як вона обраховується, визначено в Методиці оцінки вартості майна під час приватизації. Вона встановлює порядок і спосіб оцінки майна, що приватизується, за відновною вартістю з урахуванням його складу, і використовується для визначення початкової (аукціонної) ціни державного підприємства, розміру статутно­го фонду господарського товариства, що створюється у про­цесі приватизації, а також для визначення ціни майна держав­ного підприємства або окремих інвентарних об'єктів при ви­купі. Майно банкрута оцінюється як цілісний майновий ком­плекс. Для цього:

· проводиться повна інвентаризація відповідно до Положення про Інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, що передається в оренду, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 березі 1993 р. № 1584;

· розробляється передаточний баланс;

· визначається вартість майна згідно з даними інвентаризації та балансу;

· складається акт оцінки вартості майна як цілісного майнового комплексу.

До переліку майна включаються:

- основні засоби та інші позаоборотні активи (в тому чис незавершене будівництво);

- оборотні засоби — запаси і затрати, грошові кошти, ро рахунки та інші активи з урахуванням заборгованості.

Продаж майна банкрута проводиться ліквідаційною комісією. Цей орган приймає рішення про прода майна за погодженням із зборами (комітетом) кредиторів.

Продаж майна банкрута є гласною акцією. Голої ліквідаційної комісії забезпечує через засоби масов інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрут; склад, умови і строки придбання майна.

У першу чергу задовольняються вимоги забезпечені заставою, вимоги по виплаті допомоги звільненим працівникам, а також витрати пов’язані з провадження у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

В другу чергу погашається зобов’язання перед працівниками підприємства-банкрута.

В третю чергу сплачуються податки до місцевого та державного бюджетів і обов’язкові збори.

Четверта черга є основною для кредиторів, оскільки на цій стадії погашаються їх вимоги, які не забезпечені заставою.

П’ята черга передбачає повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

Щодо кожної окремої черги встановлено принцип про­порційності задоволення вимог кредиторів, суть якого полягає у пропорційному розподілі майна між кредиторами (про­порційно належній кожному сумі) у разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги.

Погашення боргів має місце у двох випад­ках:

1) щодо вимог, заявлених після закінчення строку, вста­новленого для їхнього подання (прострочених);

2) щодо ви­мог, не задоволених внаслідок недостатності майна банкрута.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів і членів трудового колективу, передається власникові, якщо господарський суд прийняв ухвалу про реорганізацію чи лікві­дацію юридичної особи-боржника.