2. Форми захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарської діяльності.

Чинне законодавство вимагає від підприємств та органі­зацій, щоб вони до подання позову вжили заходів щодо врегу­лювання господарських спорів з іншою стороною.

Досудове врегулювання господарських спо­рів — це сукупність заходів, що підлягають здійсненню господарюючими суб'єктами, права яких порушені, для безпосереднього вирішення спорів, що виникли, з підпри­ємствами та організаціями, які порушили майнові права та інтереси, до звернення з позовом до господарського суду. Зна­чення досудового врегулювання господарських спорів розкривається через функції, які виконує ця стадія госпо­дарського процесу. По-перше, досудове врегулювання по­кликане забезпечити якомога швидше відновлення порушених прав підприємств та організацій. По-друге, воно сприяє вияв­ленню І усуненню причин та умов виникнення господарських правопорушень. По-третє, доарбітражне врегулювання сприяє організації та підвищенню рівня укладання та виконання гос­подарських договорів.

Виходячи зі змісту чинного законодавства можна виділити: загальний порядок досудового врегулювання госпо­дарських спорів (він регламентований нормами ст. 5-11 ГПК України спеціальний порядок до­судового врегулювання господарських спорів (визна­чається нормами інших нормативних актів), який застосо­вується щодо пред'явлення і розгляду претензій до органів транспорту.

Враховуючи, що порядок укладання господарських дого­ворів раніше вже було висвітлено, схематично досудове врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, можна зобразити таким чином:

а) підприємство, що одержало проект договору, за наяв­ності заперечень щодо його умов складає протокол розбіжностей і в двадцятий енний строк разом підписаним договором (із застереженням) надсилає йоге, автору проекта договору. Підприємство, що одержало протокол розбіжностей, Зобов'язане протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулюванню розбіжностей, а неврегульовані розбіжності передати на розгляд господарського суду;

б) підприємство, яке вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій сторон; договору. Сторона, яка одержала пропозицію, повинна відповісти на неї в двадцятиденний строк. Досудове врегулювання спору, що виник внаслідок по рушення прав і законних інтересів підприємства, здійснюється шляхом пред’явлення підприємством, що зазнало збитків, претензії до підприємства-порушника. Претензія підлягає роз­гляду в місячний строк з дня її одержання. Про результати розгляду претензії її заявник повідомляється в письмовій формі (так звана відповідь на претензію). Надсилання відпо­віді є обов'язковим незалежно від того, задовольняються чи ні вимоги заявника. За порушення строків розгляду претензії встановлена майнова відповідальність, яку може застосувати арбітражний суд при прийнятті рішення — стягнення в доход державного бюджету з підприємства, організації, що припус­тилися такого порушення, штрафу у розмірі 2% від суми пре­тензії, але не менш як 5 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш як 100 розмірів неоподатковува­них мінімумів доходів громадян. Разом з тим слід мати на увазі таке:

• справи за заявою прокурора чи його заступника, Анти­монопольного комітету України та його територіальних відділень порушуються арбітражним судом незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спорів (ст. 5 ГПК);

• вимоги щодо досудового врегулювання господарсь­ких спорів не поширюються на спори про визнання до­говорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та ор­ганізацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств і ор­ганізацій (далі — акти), спори про стягнення заборгова­ності за опротестованими векселями, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно;

• правила про досудове врегулювання спорів не засто­совуються щодо провадження у справах про банкрутство, оскільки воно регламентує умови і процедуру визнання юридичних осіб банкрутами, а не процес вирішення спорів.

3. Способи захисту прав і законних інтересів господарюючих суб’єктів.

Діяльність господарського суду з розгляду господарських справ і вирішення господарських спорів розвивається у певній послідовності і складається з окремих стадій.

1. Порушення справи.

Господарський суд порушує справи за по­зовними заявами

• підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів, що охоро­няються законом;

• державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

• прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Якщо прокурор звер­тається до господарського суду в інтересах держави, в по­зовній заяві має бути зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарський суд порушує справи про банкрутство за пись­мовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, органів дер­жавної податкової служби або державної контрольно-реві­зійної служби.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується керівником підприємства, організації, державного чи іншого органу, іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами, прокурором чи його заступником, громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позивач (прокурор) зобов'язаний при поданні позову надіслати сторо­нам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Зміст позовної заяви та доку­менти, що додаються до неї, визначені відповідно до ст. 54 та 57 ГПК. З позовної заяви до господарського суду сплачується державне мито, розміри якого встановлені Законом України від 11 липня 1995 р. "Про внесення змін і доповнень до дея­ких законодавчих актів":

• із позовних заяв майнового характеру — 5% ціни позову, але не менше 0,25 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• із позовних заяв немайнового характеру — 5 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян;

• із заяв у переддоговірних спорах — 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо справа підлягає роз­гляду у Вищому господарському суді України, та 5 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян, якщо справа підлягає розгляду в інших господарських судах;

• із заяв про перевірку рішень — 50% ставки, що підлягає сплаті при розгляді справи в першій інстанції, а зі спорів майнового характеру — ставки, обчисленої виходячи з суми, яка оспорюється.

Питання про прийняття позовної заяви вирішує суддя. При цьому за наявності обставин, що свідчать про відсутність пра­ва на позов (вони зазначені у ст. 62 ГПК), суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви. Якщо ж заявник (позивач, проку­рор) має право на подання позову, але припустився порушень в його реалізації, тобто не дотримався правил подання позов­ної заяви, суддя повертає позовну заяву і додані до неї ма­теріали без розгляду. Підстави для повернення містяться в ст. 63 ГПК. Після усунення допущених порушень заявник мо­же звернутися до арбітражного суду повторно.

У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті позовної заяви чи для повернення її заявникові суддя, прийнявши по­зовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження вино­сить ухвалу про порушення провадження у справі, в якій за­значає час і місце проведення засідання господарського суду та дії, які необхідно вчинити сторонам, тощо.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя й сам вчиняє певні дії з підго­товки справи до розгляду (наприклад, призначає експертизу, витребує необхідні докази, зобов'язує представників сторін з'явитися на засідання, виконує інші дії згідно зі ст. 65 ГПК).

Основною стадією господарсько-судового процесу є вирішення госпо­дарських спорів. Розгляд справ в господарсьому суді здійсню­ється суддею одноособове. Для вирішення складних спорів до складу арбітражного суду вводяться додатково два судді. Разом з тим справу може бути розглянуто і без участі представників сторін.

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями — суддею, який головує в засіданні. Як правило, справи розглядаються у приміщенні господарського суду, хоча справи, що мають важливе громадське значення, можуть розглядатися безпосередньо на підприємствах та в організаціях.

При розгляді справи господарський суд може зіткнутися з та­кими обставинами, за яких спір не може бути вирішено в цьому засіданні (неявка сторін, неподання витребуваних доказів та ін.). В такому разі розгляд справи відкладається, і в ух­валі, що виноситься, вказуються час і місце наступного засідання.

В окремих випадках господарський суд не в змозі розглянути справу до вирішення пов'язаної з нею іншої справи або в разі призна­чення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів, заміни сторони її правонаступником. В цих випадках він зупиняє провадження у справі, а потім поновлює його після усунення обставин, які зумовили зупинення.

Від призупинення провадження у справі слід відрізняти припинення провадження, яке має місце з підстав, за­значених у ст. 80 АГК. Це підстави, які перешкоджають роз­гляду справи в господарському суді взагалі. Вони нагадують підстави відмови в прийнятті позовної заяви.

Так само залишення позову без розгляду (ст. 81 ГПК) за своїми підставами має багато спільного з поверненням позову (ст. 6Г АПК). Можна говорити про те, що шляхом застосування норм таких процесуальних інститутів, як припинення провадження у справі та залишен­ня позову без розгляду, суддя має можливість виправити по­милки, яких він припустився при прийнятті позовної заяви.

Вирішення спору по суті (тобто задоволення позову чи від­мова в позові повністю або частково) завершується прийнят­тям рішення. Рішення приймається в засіданні суддею за ре­зультатами обговорення всіх обставин справи, а якщо спір вирішується трьома суддями — більшістю голосів суддів. Рішення повинно за формою та змістом відповідати вимогам ст. 84 ГПК.

Якщо господарський суд не вирішує спір по суті (наприклад, у разі відкладення розгляду справи, зупинення чи припинення справи тощо), то він виносить ухвалу.

Прийняте рішення оголошується суддею в засіданні після закінчення розгляду справи. Суддя має право оголосити тільки резолютивну частину рішення, яка повинна бути викладена в письмовій формі, підписана суддею (суддями) і приєднана до справи.

Рішення і ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який бере участь в арбітражному процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття.

Рішення господарського суду набирають законної сили негай­но після їх прийняття і піддягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями та посадовими особами.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ надсилається одночасно з рішенням. Органами вико­нання рішення господарського суду є:

• установи банку (виконують накази про стягнення грошо­вих сум);

• судові виконавці (виконують інші накази).

Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до вико­нання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення.

За загальним правилом вирішення господарських спорів за­вершується стадією виконавчого провадження. Проте в господарському процесі є ще одна стадія — перевірка рішень, ухвал та постанов у порядку нагляду. Ця стадія виникає лише тоді, коли за заявою сторони чи за протестом прокурора або його заступника господарський суд перевіряє законність і обгрунто­ваність рішення, ухвали, постанови господарського суду, третей­ського суду або іншого органу, який у межах своєї компе­тенції вирішує господарський спір. Крім того, господарський суд має право зі своєї ініціативи перевірити в порядку нагляду законність і обгрунтованість прийняття рішення.

З усього комплексу питань, пов'язаних з перевіркою рішень, ухвал, постанов, виділимо найголовніші:

• заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в поряд­ку нагляду подається і протест прокурора приноситься не пізніше двох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови. При цьому заява подається до господарського суду, який розглянув справу, а протест — до господарського суду, у компетенцію якого входить перевірка рі­шення, ухвали, постанови в порядку нагляду;

• перевірка рішення здійснюється не пізніше двох місяців з дня надходження заяви або протесту;

• рішення, ухвала, постанова можуть бути перевірені в по­рядку нагляду не пізніше одного року з дня їх прий­няття;

• заява про перевірку рішення, ухвали, постанови повинна бути оплачена митом. Копія заяви (протесту) надси­лається сторонам;

• за результатами перевірки в порядку нагляду прий­мається постанова, що надсилається сторонам і прокуро­ру, який приніс протест.