2. Правове становище неакціонерних товариств.

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств економічній сфері України є товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Називаючи цей вид товариства товариством "з обмежене відповідальністю", законодавець не має на увазі обмежені відповідальності товариства як суб'єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна m грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного фонду). Насправді йдеться про обмеження статутного фонду. Установчими документами товариства з o6v; женою відповідальністю може бути передбачено, що учасник! які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства.

 Однією з особливостей змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю є те, що вони, крім відомостей, загальних для всіх видів господарських товарне і повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менш ЗО відсотків вказаного в установчих документах вкладу, ш підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше одного року після реєстрації товариства.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним пра­вом придбання частки учасника, який її відступив, про­порційно їхнім часткам у статутному фонді товариства, або в іншому, погодженому між ними, розмірі.

У разі передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належа­ли учаснику, який відступив її повністю або частково.

Частка учасника товариства (після повного внесення ним вкладу) може бути придбана самим товариством, яке протягом одного року зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам.

Будь-який з учасників має право вийти з товариства із спла­тою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за зго­дою товариства вклад може бути повернений повністю або ча­стково в натуральній формі.

 Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, що складаються з учасників або призна­чених ними представників. До компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства;

3) обрання та відкликання членів виконавчого органу та

ревізійної комісії;

4) затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу

прибутку;

5) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх під­приємств, філій та представництв, затвердження їхніх статутів та положень;

6) винесення рішень про притягнення до майнової відпові­дальності посадових осіб товариства;

7) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його організаційної

структури;

8) встановлення розміру, форми і порядку внесення учас­никами додаткових вкладів;

9) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

10) виключення учасника з товариства;

11) визначення умов оплати праці службових осіб товарист­ва;

12) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

13) прийняття рішення про припинення діяльності товари­ства,

Статутом товариства до компетенції зборів учасників мо­жуть бути віднесені й інші питання.

З питань, зазначених у п. 1), 2), 13), у вищому органі не­обхідна одностайність. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів (учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їхніх часток у статутному фонді).

Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не пере­дбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представни­ки учасників), що володіють у сукупності більш як 60 від­сотками голосів, а з питань, що потребують одностайності, — всі учасники.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одно­особовий (директор). Дирекцію очолює генеральний дирек­тор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товари­ства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників, її повноваження при цьому визначені ст. 62 Закону "Про господарські товариства" та установчими доку­ментами товариства.

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з об­меженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб, її діяльність регламентована ст. 63 Закону "Про господарські товариства".

Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обмеже­ною відповідальністю, має товариство з додатковою відпові­дальністю. Особливість його (і головна відмінність від товариства з обмеженою відповідальністю) полягає в тому, що учас­ники товариства з додатковою відповідальністю відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску

кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбача­ється в установчих документах.

Повним товариством згідно зі ст. 66 Закону "Про госпо­дарські товариства" визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і не­суть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Повне товариство створюється і діє на підставі установчого договору (статуту цей вид товариств не має). Крім загальних вимог щодо змісту установчих документів господарських това­риств, установчий договір про повне товариство повинен ви­значати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму участі у справах товариства. Такі вимоги випливають з особливого характеру товариства, зокрема з ведення його справ, яке здійснюється за загальною

згодою всіх учасників.

Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учас­ників на їхню вимогу повну інформацію про дії, виконувані від імені та в інтересах товариства.

Учасник повного товариства має право передати свою част­ку або її частину іншим учасникам товариства або третім осо­бам тільки за згодою всіх учасників. З передачею частки (її частини) третій особі до останньої переходять всі права та обов'язки, що належали учаснику, який вибув.

Оскільки всі учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю, вони не мають пра­ва від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, од­норідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності. У разі пору­шення цієї вимоги, учасник товариства зобов'язаний компен­сувати збитки, заподіяні товариству.

Законодавством (ст. 71 Закону "Про господарські товари­ства") встановлено особливий порядок виходу учасника з пов­ного товариства. Якщо товариство було створено на невизна-чений строк, його учасник може в будь-який час вийти з това­риства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці. Вихід з товариства, створеного на визначений строк, можливий лише з поважних причин та з попередженням не пізніш як за 6 місяців. Учаснику, який вибув, сплачується вартість його внеску та належна йому частина прибутку, одержана товари­ством у цьому році.

 Як уже зазначалося, учасники повного товариства несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Механізм такої відповідальності конкретизова­но у ст. 74 Закону "Про господарські товариства": якщо при ліквідації повного товариства виявиться нестача наявного майна для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній час­тині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Важливим є те, що учасник товариства відповідає за борги останнього незалежно від того, чи виникли вони після або до його вступу до товариства.

Якщо борги товариства повністю сплатить один з учасників, він має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідаль­ність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Командитне товариство можна кваліфікувати як товариство змішаного типу, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяль­ність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повні товариші), є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників або командитистів).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше повних товаришів, вони несуть солідарну відповідаль­ність щодо боргів товариства.

 Правовий статус командитного товариства визначається нормами ст. 67—74 Закону ''Про господарські товариства" ^- (тобто законодавством про повні товариства) з урахуванням особливостей, передбачених у спеціальних статтях (ст. 78—83) Закону "Про господарські товариства", безпосередньо присвячених командитним товариствам. Зокрема, установчий договір про командитне товариство, крім відомостей, які містить установчий договір про повне товариство, має відображати участь вкладників у такому товаристві, а саме: стосовно вкладників вказується тільки сукупному майні товариства.

 Оскільки правовий статус повних товаришів було розгляну­то в попередньому параграфі, тут доцільно зупинитися на особливостях участі вкладників у командитному товаристві.

Вкладник може вступати до командитного товариства шля­хом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Вкладники командитного товариства мають право:

• діяти від імені командитного товариства тільки у разі на­явності доручення і згідно з ним;

• вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учас­никам з повною відповідальністю) у випадку ліквідації

товариства;

• вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також за­безпечення можливості перевірки правильності їх скла­дення.

Вкладники командитного товариства повинні вносити вкла­ди й додаткові внески у розмірі, способами й порядком, пе­редбаченим установчим договором, проте сукупний розмір їхніх часток не повинен перевищувати 50 відсотків майна то­вариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску. Таким чином, вкладники беруть участь у діяльності коман­дитного товариства лише своїми вкладами, розмір яких визначає суму отримуваного ними прибутку. Будь-якої участі в управлінні товариством вони не беруть.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю (повними Товаришами). Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, Управління справами здійснюється. Вкладники не мають права перешкоджати діям повних то­варишів з управління справами товариства.

Незважаючи на те, що за загальним правилом відповідаль­ність вкладника обмежується вкладом у майні товариства, в окремих випадках, передбачених законодавством (ст. 82 Зако­ну "Про господарські товариства"), він також несе повну відповідальність. Приміром, якщо вкладник здійснює угоду від імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він ра­зом з повними товаришами відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законо­давства може бути звернено стягнення. Якщо ж схвалення не буде одержано, вкладник відповідає перед третьою особою самостійно усім своїм майном. Крім загальних підстав припинення діяльності господарських товариств (ст. 19 Закону "Про господарські товариства") командитне товариство при­пиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті з товариства всіх вкладників повні товариші мають право замість ліквідації командитного товариства перетворити його на повне товариство.