3. Методологічні принципи психології.

Методологічні принципи психології є водночас певним баченням її предмету і шляхів його дослідження. Вчений О.М.Ткаченко запропонував наступну систему методологічних принципів психології: принцип детермінізму, відображення, єдності психіки і діяльності, розвитку, системності. Кожен з них виконує в психічному поясненні певні функції, які характеризують природу та сутність психіки. Можуть бути підгрунтям систематизації психологічного знання.

Принцип детермінізму – основоположний методологічний принцип матеріалістичної психології, що фіксує причинову зумовленість психіки і включає її у зв’язки і відношення об’єктивних явищ, що існують поза суб’єктом. При цьому кожна наступна форма детерміністичного пояснення включає психіку до більш повної, порівняно з попередньою, системи зв’язків матеріального світу, що відкриває її нові грані. Ідеалістична психологія виборює право на індетермінізм: заперечує зовнішню зумовленість психіки і розглядає її як самодетерміноване явище.

Природничо-наукова (сцієнтистська) психологія сповідує принцип детермінізму, а гуманістична – індетермінізму. Проте, як зазначає В.А.Роменець, при порівнянні навіть протилежних психологічних систем може бути застосований принцип взаємної доповнюваності.

З погляду на психіку як на осередок життя характер її детермінації не може не залежати від рівня життя (організм, індивід, суб’єкт, особистість).

У межах застосування принципу детермінізму психіка постає детермінованим і самодетермінованим явищем, включеним до системи людської активності.

Принцип відображення конкретизує принцип детермінізму, показуючи, що психічні явища несуть у собі зовнішній зміст. Згідно з цим принципом, психіку можна тлумачити як суб’єктивний образ об’єктивного світу. Принцип відображення має бути доповнений принципом суб’єкта, який наголошує на власній активності психічного, його здатності бути чинником життя.

Принцип єдності психіки і діяльності – психіка виникає, розвивається та існує в діяльності як способі життя суб’єкта. Психіка є продуктом, компонентом і умовою діяльності як активності, шляхом якої людина реалізує свої стосунки зі світом. Цей принцип спрямований проти редукції психіки лише до суб’єктивного і закликає вивчати її опосередковано – шляхом аналізу діяльності. За даним принципом психіка має розглядатись у зв’язку з процесами пристосування, освоєння, самореалізації та творчості.

Принцип розвитку зобов’язує підходити до психіки як до продукту ускладнення взаємин людини зі світом. Це відбувається у філогенетичному, історичному та онтогенетичному аспектах.

Філогенез психіки – її ускладнення в процесі еволюції організмів. Історіогенез психіки – якісно вищий етап її розвитку, на якому вона виявляє свою суспільно-історичну природу, є продуктом і чинником культури, психологією світової культури. Онтогенез психіки – послідовні зміни, зумовлені ускладненням активності людини протягом її життя. Він залежить від рівня життя.

Системно-структурний принцип, за О.М.Ткаченком, є узагальнюючим в системі інших методологічних принципів психології. Цей принцип спонукує розглядати психіку як детерміноване та самодетерміноване явище, що є різнорівневим осередком життя і перебуває у розвитку. Він дає підставу схарактеризувати запропонований підхід як системно-діяльнісний.

Таблиця 1. Системно-діяльнісний аналіз психіки.