Практичне завдання 17

Практичні завдання

1. Виберіть твердження, яке найбільш точно і повно визначає спілкування:

А) це процес обміну інформацією;

Б) це процес взаємодії двох і більше індивідів в процесі спільної діяльності;

В) це процес обміну інформацією, діями і сприймання іншої людини та встановлення з нею взаєморозуміння.

2. В якому рядку перелічені лише механізми взаєморозуміння:

А) аналіз, рефлекс, емпатія, аглютинація;

Б) емпатія, ідентифікація, рефлексія, стереотипізація.

3. … Молода вчителька на класних батьківських зборах дорікає літній жінці за те, що та не вміє виховувати сина:

- Думати треба, ким він стане, коли виросте.

Справді, хлопець, як то кажуть, не подарунок, хоч нічого кримінального не вчинив. Крутиться на уроках, забуває вдома підручники, зошити.

Вчителька знає: в цієї жінки місяць тому в автокатастрофі загинув старший син7 і зараз молодший, єдиний – вся її надія і опора, світ у вікні.

Якими механізмами взаєморозуміння вчителька володіє недостатньо?

4. “Керівник установи викликав до себе завідувача одного з відділів…

- Я рішуче стверджую, що ви абсолютно невірно мотивуєте необхідність реорганізації вашого відділу.

- Але чому?

- Вас ніхто не просив виходити з подібними пропозиціями.

- Ну та й що? У мене давно вже визріла ідея, вона видається мені цілком раціональною …

- Мало що вам видається. Мені особисто усе це незрозуміло. У вас завжди у голові з’являються якісь нісенітниці. Та ще й такі, які абсолютно не відповідають вашій посаді …

- Чому ви так кажете?

- Тому, що так думаю. Не бажаю більше сперечатися …” (Власов Л.В., Сементовская В.К. Деловое общение. – Л.: Лениздат, 1980. – С. 62.)

Чи можна суперечку діловою? Що необхідно для ділового обговорення та суперечки?

5. Який стиль мовлення продемонстрований у наведеному нижче прикладі? Як можна пояснити появу такого мовлення і які психологічні механізмі складають його основу?

“Бідолаха геть чисто розучився навіть розмовляти по-людські з людьми і говорив лише мовою офіційних документів. Він забув усі фрази буденної мови і настільки поріднився з канцелярською мовою, що над ним часто підсміювались.

Зустрінеш його, бува, на вулиці і запитаєш?

- Ну як, пане Серафиме, поживаєте?

А він зведе догори брови, посуне окуляри на лоба і відповідає:

- У відповідь на ваше запитання – дякую, здоровий.

Потім трохи подумає і продовжує:

- У зв’язку з попередньою моєю відповіддю на ваше запитання можу вам повідомити, що мене дещо непокоїть нежить.

Купить, для прикладу, що-небудь на базарі, віддасть слузі, щоб той відніс додому, і обов’язково скаже:

Доручаю тобі доставити ці покупки моїй дружині, щоб вона по отриманні їх належним чином повідомила мене про це”. (Нушич Б. Ослиная семья. – М.; Л.: Худ. Лит., 1964.)

6. Який стиль мовлення продемонстрований у наведеному нижче прикладі? Як можна пояснити появу такого мовлення і які психологічні механізмі складають його основу?

“Тату, бебі плаче. Він завжди плаче.

Так, багато хто підкреслював, що наш бебі виділяється щодо цього. Твоє спостереження повністю узгоджується з повідомленнями як мами, так і дядька Біла. Проте, деякі інші відвідувачі, яким доводилося вивчати це явище на інших бебі, заперечують очевидну унікальність цього аспекту біхевіористичної характеристики аналізованого бебі, як уявну”. (Физики продолжают шутить. – М.: Мир, 1968.)

7. Індуїстський місіонер А.Сінх в с. Годамурі почув про якийсь “людський дух”, що пересувається разом із групою вовків. Він організував експедицію, яка знайшла двох дівчаток. Менша, Амала, була віком приблизно 18 місяців, старша, Камала, - 8 років. У листопаді 1920 р. Сінх перевіз дітей до притулку до Мінднапура, де розпочав систематичне перевиховання їх, процес якого ретельно описував. Спочатку тільки голод змушував дітей вживати їжу. Люди наводили на них жах; дитину, що наблизилася, Камала покусала. Вдень вони спали, вночі пересувалися по кімнаті і тричі протягом ночі вили. Амала швидше почала виявляти ознаки “олюднення”, але через рік вона померла. Камала лише після двох років перебування в притулку вимовила перше слово і лише через 8 років почала говорити, але простими фразами. Перші кроки без допомоги вона зробила після 6 років перевиховання. В цей час почала спілкуватися з дітьми, виконувала нескладні доручення, пов’язані з обслуговуванням. Її емоційне життя було багатим, але адекватно висловити його вона не могла. Після дев’ятирічного перебування у притулку вона померла від хвороби нирок.

Які закономірності психічного розвитку висвітлює цей випадок? Чому Камала так повільно набувала психічних новоутворень?

8. Коли дитину залишили в кімнаті з глухонімими або з дітьми, які говорили незнайомою їй мовою, то відсоток її егоцентричного мовлення знижувався до одиниці. В іншій ситуації, коли поведінка дитини навмисне утруднювалась, цей відсоток зростав майже удвічі порівняно з поведінкою за відсутності перешкод.

Про що свідчать ці результати? Які функції виконує егоцентричне мовлення у процесі психічного розвитку?

9. Відомо, що у молодшому шкільному віці спілкування між дітьми часто визначають зовнішні чинники (місце проживання дітей, сусідство за партою тощо). Спілкування у підлітковому віці характеризується значною інтенсивністю і вибірковістю. Це спілкування у межах певної групи, на підставі певних інтересів підлітків. У юнацькому віці коло суб’єктів спілкування звужується, спілкування стає довірливим, інтимним.

Що лежить в основі цієї закономірності? Чим зумовлена зміна змісту спілкування з віком?

10. У повісті Б.А.Лавреньова “Сорок перший” розповідається, як під час громадянської війни дівчина-червоноармієць через певні обставини опиняється на безлюдному острові разом з молодим білогвардійським офіцером. Спільна боротьба за життя зблизила їх, вони покохали одне одного. Вирішальним випробуванням стала поява човна з озброєними людьми. Побачивши, що це білі, дівчина стріляє в свого коханого (він і є сорок першим знищеним нею ворогом), а потім безутішно тужить над його тілом.

Чому почуття виявилися переможеними? Як цей приклад характеризує природу спілкування?

11. За допомогою рукояток, які змушували стержень рухатися, групи з шістьох досліджуваних мали спільними зусиллями, начебто на дотик, визначити літеру, яка була “написана” на експериментальному стенді. Про правильність напрямку руху стержня сигналізували спалахи лампочки. Досліджувані могли спілкуватися: будувати гіпотези та пропонувати тактику їх перевірки. Проте далеко не всі групи впорались із цим завданням.

Що їм заважало? Які особливості спілкування досліджувались у такий спосіб?

12. Досліджуваним, за результатами тестування (щоб нівелювати вплив несприятливих міжособистісних стосунків) об’єднаним в діади, пропонували шкалувати гучність сигналу, порівнюючи його з еталоном. Аналізувалися результати, отримані в процесі індивідуальної і спільної діяльності (в останньому випадку досліджувані мали змогу коригувати свої оцінки після спілкування з партнером). З’ясувалося, що в останньому випадку були досить близькими і точнішими за індивідуальні. Більше того, зсув оцінок кожного члена діади під впливом оцінок партнера мав місце навіть тоді, коли вони не мали наміру коригувати їх. Визначились такі типи поведінки досліджуваних: а) один партнер розв’язує задачу швидше і точніше, другий наслідує його; б) партнери працюють начебто узгоджено; в) партнери прагнуть до співробітництва; г) між партнерами виникає суперництво. У випадку в) мали місце істотні відмінності між першими і другими (скоригованими) оцінками на користь останніх. Стратегія оцінювання, вироблена досліджуваними спільно, зберігалась у них і протягом наступних індивідуальних експериментів.

Про що свідчать результати цього дослідження? Яке явище вони демонструють?

13. У попередніх експериментах із залученням значної кількості досліджуваних було виділено задачу, яку, працюючи індивідуально протягом 30 хвилин, не міг розв’язати жоден з них. Потім їх об’єднали в діади, тріади тощо і вони вже спільно розв’язували ту саму задачу. Виявилося, що близько 70% груп знайшли розв’язок, не виходячи за межі того самого часу.

Про що свідчать результати цього експерименту? Як їх можна пояснити?

14. Четверо досліджуваних брали участь у грі, за умовами якої кожен учасник міг зробити у кінцевий результат внесок, тотожний внеску інших. Після завершення гри один випадково обраний гравець нагороджувався як такий, що досягнув найкращих успіхів. Коли досліджуваних спитали, хто, на їх думку, зробив найбільше для досягнення мети гри, то переважна більшість вважала таким самим того, хто отримав нагороду.

Як пояснити результати цього експерименту? На яку закономірність спілкування вони вказують?

15. Людей з масивним підборіддям вважають вольовими, з великим лобом – розумними, вузькими губами - хитрими, огрядних – добродушними, низьких – владними. Є також тенденція сприймати людей, що носять окуляри, розумними, які заслуговують на довіру, старанними; у літніх і огрядних чоловіках вбачати надійних, упевнених у собі людей; у красивих – щирих, щасливих, урівноважених, енергійних, люб’язних, витончених, духовно багатих.

Чи відповідає це дійсності? Про яку закономірність спілкування воно свідчить?

16. На магнітофонну стрічку було записано 38 фраз, проголошених акторами. Одну фразу, наприклад, з відповідною інтонацією казав чоловік: “Дуже добре, хлопці, виходьте і покажіть їм”, інша була вимовлена голосом маленької дівчинки: “Хтось зламав мою ляльку”, третя – офіційним тоном: “Зачиніть, будь ласка, двері”. Досліджувані мали визначити вік, стать, рід занять кожного мовця, висловити припущення про його індивідуально-психологічні особливості та ситуацію мовлення. В результаті переважна більшість оцінок збіглася. Так, прослухавши першу фразу, 90% досліджуваних вирішили, що її сказав тренер, людина вольова і відповідальна, звертаючись до футболістів перед виходом на поле.

Які психологічні механізми спілкування виявляють себе у цьому випадку? Який бік спілкування вони характеризують?

17. Під час опитування респондентів, які мали різні житлові умови, з’ясувалося, що ті, хто мешкав в ізольованій квартирі або окремій кімнаті, мали нижчі показники задоволеності життям і сімейними стосунками, ніж ті, в кого не було власного житла. Вони навіть були менше задоволені житловими умовами і не лише частіше відзначали наявність сімейних конфліктів, а й вказували на неможливість запобігання їм.

Як можна пояснити цей факт? Як він характеризує сутність спілкування?

18. У романі Л.М.Толстого “Анна Кареніна” є приклад унікального спілкування двох героїв – Левіна й Кіті. «Я давно хотел спросить у вас одну вещь». – «Пожалуйста, спросите». – «Вот, - сказал он и написал начальные буквы: К, В, М, О: Э, Н, М, Б, З, Л, Э, Н, И, Т». Буквы эти значили: «Когда вы мне ответили: этого не может быть, значило ли это никогда или тогда?» … «Я поняла», - сказала она покраснев… Он быстро стер написанное, подал ей мел и встал. Она написала: «Т, Я, Н, М, И, О». Он вдруг просиял: он понял. Это значило: «Тогда я не могла иначе ответить». Она написала начальные буквы: «Ч, В, М, З, И, П, Ч, Б». Это означало: «Чтобы вы могли забыть и простить, что было». Он схватил мел напряженными и дрожащими пальцами и, сломав его, написал начальные буквы следующего: «Мне нечего забывать и прощать. Я не переставал любить вас». – «Я поняла», - шепотом ответила она… Он долго не мог понять того, что она написала, и часто заглядывал в ее глаза. На него нашло затмение от счастья. Он никак не мог подставить те слова, которые она разумела; но в прелестных, сияющих счастьем глазах ее он понял все, что ему нужно было знать».

Як можна пояснити цей випадок? Чи могло таке бути насправді?