Тема 5 . Склад і структура особистості.

1. Співвідношення понять людина - індивід - індивідуальність - особистість.

2. Визначення особистості.

3. Біологічне і соціальне в особистості.

4. Проблема активності особистості:

А) джерело активності;

Б) спрямованість особистості;

В) мотиви і мотивація поведінки.

5. Структура особистості.

6. Самосвідомість особистості.

Основні поняття: особистість, індивід, індивідуальність, суб’єкт діяльності, темперамент, характер, задатки, здібності, спрямованість, мотиви, мотивація, свідомість, самосвідомість, підсвідоме, несвідоме, надсвідоме, мрія, прагнення, переконання, бажання, установки.

1. Співвідношення понять людина – індивід -

Індивідуальність - особистість.

Вивчення особистості допомагає окреслити підходи до з'ясування причин поведінки, що мають своїм джерелом взаємозв'язки суспільства і людини. Знання цих питань допомагає розв'язати задачу про те, як сприяти максимальному виявленню можливостей людини, її сил на користь суспільства. В психології можна зустріти терміни: людина, індивід, індивідуальність, особистість, суб'єкт діяльності, які іноді є синонімами, але кожне з цих понять фіксує лише певний аспект у загальній сукупності психічних властивостей. Найширше поняття серед названих - людина. Це жива істота, яка володіє мовленням, свідомістю, здатна створити знаряддя і користуватись ними у спільній праці. Це вид "гомо сапієнс", система ознак, що відрізняє людину від інших видів живих істот.

Індивід - це окремий представник виду, якому властиві і загальні, і одиничні, і неповторні якості.

Індивідуальність - це сукупність особливостей, що відрізняють одну людину від інших. Цей термін підкреслює, об'єднує неповторні риси людини.

Індивідуальність - 1) сторона особистості, що фіксує її унікальність, цінність для суспільства, її своєрідність. 2) це вищий рівень розвитку індивіда, як особистості, (Б.І.Ананьєв).

До особистісних властивостей з усієї різноманітності рис людини належать ті, які обумовлюють суспільну поведінку або діяльність. Це, в першу чергу, мотиви і задачі, які людина ставить, риси характеру, що обумовлюють вчинки, здібності, які забезпечують придатність людини до суспільне корисної праці. Слово особистість застосовується до людини лише з певного етапу її розвитку. Ознаки появи особистості: підпорядкування мотивів, "я сам", довільна поведінка. З одного боку, індивідуальність - ширше поняття, ніж особистість, бо включає не тільки соціальне, але й біологічно обумовлені властивості. А з іншого - вужче поняття, бо охоплює лише неповторні риси, в той час як особистість включає ще й часткові і загальні суспільно обумовлені властивості людини. Іноді ми можемо назвати людину індивідом, але не особистістю. Наприклад: 1) немовля; 2) при глибоких розумових розладах (ідіотія); 3) відомі факти, коли діти виростали у вовчій зграї. Так в Індії, в джунглях знайшли 2-х дівчат: Амалу і Камалу, приблизно 2 і 7 років, їх поведінка більше нагадувала тваринну, ніж людську. Пересувались вони на 4-х кінцівках, не вміли розмовляти, вили, як вовки. Спроби навчити їх суспільним формам поведінки були невдалими. Так, вони володіли приблизно 10 словами. Коли за ними стежили, пересувались на 2-х кінцівках, а коли ні - повертались до звичного пересування на 4-х, Сукупність таких фактів назвали "діти Мауглі" або "вовчі діти".