2. Психічний розвиток на рівні організму.

Психічне на рівні організму постає у вигляді психофізіологічних систем – утворень, що виконують функції. Які виконують функції психіки, які виникають на основі фізіологічного: функціональних блоків мозку та функціональних систем організму.

Онтогенез фізіологічних систем має характер генетично зумовленого дозрівання, характер розвитку з притаманними йому закономірностями.

Психічний розвиток на рівні організму відбувається в межах певних функцій психіки і грунтується на механізмах дозрівання відповідних фізіологічних систем. Ці системи об’єднуються у функціональні системи організму, онтогенез яких має вигляд системогенезу – закономірного дозрівання ембріональних процесів. Дозрівання нервової системи починається ще із зиготи (запліднення статевої клітини) і триває до зрілості.Якщо функціональні системи, що виникають на початку системогенезу перебувають під повним генетичним контролем, то ті, що з’являються пізніше, складаються під впливом зворотної аферентації. Серед функціональних систем першою вгасає статева, останньою – та, що відповідає за забезпечення постійності внутрішнього середовища (гомеостаз).

Онтогенез психофізіологічних систем загалом має аналогічні тенденції. Їх оптимальний стан припадає на період 18…20 років. Потім настає стабілізація таких систем, а з 33…35 років починається поступове їх вгасання. Це стосується, насамперед, моторного (рухового) научіння. Константність сприймання, словесно-логічне мислення з віком можуть не зазнати інволюції. Має місце також неоднаковий темп розвитку психофізіологічних систем у жінок і чоловіків (на початку онтогенезу у жінок він вищий).

Процес дозрівання перебуває під генетичним контролем. На це вказує явище функціональної асиметрії. Наприклад, сприймання у дітей супроводжується домінуванням правої півкулі головного мозку, у дорослих – лівої.

Загалом можна говорити про біологічну детермінацію процесів дозрівання. Прикладом може бути їх прискорення – фізична і психічна акселерація.

Отже, дозрівання відбувається за рахунок різнорідних і багаторівненвих фізіологічних систем. Одні з них формуються ще в зиготі, інші – у віці немовляти, а їх розгортання нерідко триває аж до старості. Проте гетерохронність дозрівання, вплив на нього негенетичних чинників не дають змоги створити його чіткої періодизації.

Зміни, що характеризують психічний розвиток на рівні організму, мають свій натуральний і культурний періоди. Натуральний період грунтується на механізмах дозрівання (але до них не зводиться), а культурний період – на закономірностях розвитку, становлення якого проходить соціальну і власне психологічну стадії. Культурні функції складаються у процесі соціалізації дитини.

Взаємовідношення дозрівання і соціалізації становить зміст проблеми біологічного і соціального у психічному розвитку.