4. Проблема активності особистості:

 Що ж є джерелом активності особистості? Різні напрямки психології таким джерелом вважають: 1) фройдизм: вроджені інстинкти, спільні із тваринними предками; 2) неофройдизм: соціальні потреби, які є вродженими, але наявні лише у людини: почуття неспокою - (К.Хорні), соціальне почуття (А.Адлер), потреба у ніжності (Г.Саллівен), 3)гуманістична психологія: вроджена потреба в самоактуалізації (А.Маслоу).

Ці погляди об'єднуються твердженням про те, що особистість має природну основу, яка виявляється в соціальному середовищі, і цей процес є розвитком особистості, Іншого погляду дотримується ще один напрямок - екзистенціальна психологія: особистість - це самостійна сутність, яка не обумовлена ні біологічними, ні соціальними причинами, її не можна пізнати науковим вивченням, а можна лише осягнути у співпереживанні.

Вітчизняна психологія стверджує суспільно-історичну обумовленість особистості. Виникнення особистості обумовлене тим, що індивід у спільній діяльності з іншими змінює світ і таким чином змінює себе, стаючи особистістю. Недостатньо лише визначити роль соціального середовища в активності особистості. Необхідно показати, як під час взаємодії особистості і середовища, виникають вихідні причини активності.

Джерело активності особистості - її потреби. Поняття потреби фіксує зв'язок особистості із оточуючим світом. Активність особистості відрізняється від активності як загальної характеристики живих істот. Це здатність людини робити суспільне значущі перетворення в світі на основі попереднього досвіду. Вона виявляється в творчості, активній життєвій позиції, відстоюванні своїх поглядів, відповідальності за свої вчинки.

Система потреб, певна їх ієрархія з виділенням провідних і підпорядкованих, утворює спрямованість особистості, яка є її центральною характеристикою і розкриває значення внеску особистості в розвиток суспільства, Часто такий внесок по-різному оцінюється як сучасниками, так і нащадками (наприклад: роль Наполеона, Івана Грозного в історії має і позитивний, і негативний аспект). Спрямованість характеризує, на яку сферу дійсності орієнтована активність (спортивна, наукова, художня тощо), а також корисна чи шкідлива вона для суспільства (позитивна - негативна, соціальна - асоціальна).

Потреби усвідомлюються людиною як мотиви. Мотиви відображають потреби, але не прямо: за одним мотивом можуть бути різні потреби. Мотиви різноманітні: 1) за формою (бажання, обов'язок, інтерес, прагнення, потяг, установка); 2) за широтою; 3) за конкретним змістом діяльності (мотиви праці, учіння, гри і т.д,); 4) за усвідомлюваністю (усвідомлені, коли людина чітко уявляє зміст своєї потреби, об'єкт, який може її задовольнити: інтерес, прагнення, переконання; неусвідомлені: потяг, установка).

Усвідомлені мотиви.

 Інтерес - це емоційний прояв пізнавальних потреб, Виявляється у бажанні більше зрозуміти, дізнатися про об'єкт інтересу. Його особливість у тому, що задоволення не веде до зникнення потреби, а навпаки - до посилення інтересу (ненасичуваність).

 Переконання - система усвідомлених потреб людини, що спонукає її діяти у відповідності зі своїми поглядами світоглядом, знаннями. Сукупність переконань - це світогляд людини формування якого важлива задача навчання і виховання. У загальних рисах світогляд утворюється до кінця шкільного віку.

Переконання - це знання, що мають спонукуючу силу, Часто людина знає про певну норму, але не дотримується її. Тому не кожне поняття має переконуючу силу, а лише те, що пов'язане з емоційною сферою.

Прагнення - це мотиви поведінки, у яких виявляється потреба людини в таких умовах існування і розвитку, які безпосередньо відсутні у даній ситуації, але можуть бути створені у результаті діяльності.

Форми прагнень:

Мрія - створений фантазією образ бажаного майбутнього.

Пристрасті - потреби непереборної сили.

Ідеали - потреба діяти у відповідності зі зразком, обраним для наслідування.

Неусвідомлені мотиви.

Установка - це готовність діяти певним чином. Вивчав установку грузинський психолог І.Т.Бжалава. Був зроблений експеримент: 10-15 разів пропонували порівняти різні за вагою кульки, а потім замінювали їх однаковими. У досліджуваних виникала ілюзія їх нерівності у вазі. Причина - готовність до того, що кулі будуть неоднаковими за вагою. Установки утворюються в результаті повторюваних ситуацій і визначають позицію людини в нових обставинах.

Потяги - спонука діяльності, не досить чітко усвідомлена потреба. Незрозуміле, що приваблює в об'єкті, ціль діяльності, до якої спонукає потяг. У вітчизняній психології розглядається як початковий етап формування мотивів, які потім усвідомлюються і перетворюються на прагнення.

Сукупність усіх видів спонукань (потреби, мотиви, інтереси, цілі установки, ідеали) утворюють сферу мотивації.

Спонукання в широкому розумінні регулюють діяльність: момент виникнення і припинення, міру зусиль, напруженість перебігу. За функціями у регуляції виділяють 3 класи спонукань: 1) потреби - як джерело активності, їх вивчають, щоб зрозуміти, чому людина розпочинає діяльність; 2) мотиви – вказують, на що спрямована активність, чому обрані саме ці форми поведінки; 3) емоції (прагнення, бажання, установки) регулюють напруженість діяльності і міру докладених зусиль. Мотивація визначає спрямованість особистості. У визначенні спрямованості - головне оцінка активності особистості, її життєвої позиції з точки зору цінності для суспільства, а у визначенні мотивації - зміст і динаміка (напруженість, швидкість перебігу, інтенсивність) системи спонукань до діяльності (Асєєв В.Г).