123. Основні теорії міжнародної конкурентоспроможності країни.

Конкурентноспром країни визначається здатністю її економіки створювати умови для покращення власних світових економічних звязків . постійно адаптуватися до зміни ситуації на світовому ринку та розробляти науково- обгрунтовану стратегію розвитку. За визначенням організація економічного співробітництва і розвитку конкурентоспроможності країни (КК) – це країна, яка виробляє конкурентоспроможні товари і послуги при вільних і справедливих ринкових умовах та одночасно підтримує і підвищує реальні доходи населення у довгостроковій перспективі. КК складається:

1) з К приватного сектору;

2) ефективності публічного сектору (органи влади, освіти, охорона здоров'я К визначається підвищенням продуктивності праці порівняно з іншими країнами).

--теорія меркантилізму, яка базувалася на протекціоністсь­кій політиці у сфері зовнішньої торгівлі, рекомендувала країнам, що прагнули завоювати світові ринки, регулювати зовнішню тор­гівлю з метою збільшення експорту та обмеження імпорту за до­помогою квот, тарифів та інших інструментів; створення значних торгових компаній; заборони вивезення сировини, а її ввезення зробити безмитним, що дасть можливість знизити експортні ціни та підвищити конкурентні переваги національних виробників. Вони пропонували стимулювати вивезення національної продук­ції через надання премій тим виробникам, товари яких користу­ються попитом в інших країнах завдяки низьким витратам на їх виробництво та високу якість.

--Теорія абсолютних переваг — успіх країни у міжнародній конкуренції намагалися пояснити через принцип абсолютних і відносних переваг у міжнародній торгівлі, значення яких актуаль­не для сировинних галузей. Так, А. Сміт обгрунтував, що міжна­родний поділ праці та вільна конкуренція — основні сили, які сприяють економічному поступу, зростанню конкурентоспромож­ності країн та добробуту націй .він стверджу­вав, що участь у світовому поділі праці вигідна всім країнам, а розвиток торгових відносини між ними знижує ціни на товари, створює матеріальну базу для зростання рівня життя населення.

--Теорія відносних переваг — у своїй праці «Основи політичної економії та оподаткування» (1817 р.) Д. Рікардо стверджував, що країна отримає значний виграш, підвищить свою конкурентоспро можність, якщо вона сконцентрує ресурси на найефективнішому напрямі виробництва й експортуватиме його товари на світові рип ки. Тобто кожна країна прагне експортувати ту продукцію, для ви пуску якої вона має певні цінові переваги, а імпортувати такі товари, у випуску яких переваги мають інші країни.

--Еволюційна теорія розвиток світової економіки па межі XX ст. змінив погляди вчених па конкуренцію. Неможливість по­яснити за допомогою ціпової конкуренції сутність конкурентної діяльності примусила економістів шукати інші теоретичні підходи. Так, Й. Шумпетер у праці «Теорія економічного розвитку» (191 2 р.) виклав концепцію ефективної конкуренції іш (пінті інновацій, що лягла в основу еволюційної теорії. Він довів, що ефективнії конку­ренція можлива лише за умови динамічної економіки, яка ґрунту­ється на поширенні новинок у різних формах. 11е виробництво но­вих товарів, застосування нової технології, техніки, освоєння но­вих ринків збуту, перехід до раціональних форм організації і мето­дів управління. Визначальне значення в економіці мас відігравати не конкуренція цін чи якості, а конкуренція нововведень, бо саме інновації і підприємництво є головними чинниками формування конкурентних переваг країн. Технологічно розвинуті держави здат­ні досягти інноваційних переваг при виході па світовий ринок но­вих наукомістких товарів. Інновації дають можливість отримати монопольні прибутки державам.

--Теорія конкурентних переваг .Найбільш значними були дослідження у 90-ті роки XX ст. американського вченого, члена комісії з конкурентоспро­можності у промисловості при президентові СПІД М. І Іортера, який розробив теорію конкурентних переваг. Він розробив схему чинників, які визначають міжнародну конку­рентоспроможність, і дійшов висновку, що конкурентна перевага країни відбиває продуктивність використання ресурсів. Цей прин­цип справедливий як на рівні підприємства, так і на рівні націо­нальної економіки в цілому. Згідно з аргументами Портера чин­ники, які формують конкурентоспроможність країни, поділені на чотири групи: 1) параметри факторів виробництва; 2) параметри попиту на товари і послуги, 3) стратегія фірм даної країни, 4) характер допоміжних галузей всередині країн. Портер підкреслює значення приватизації нац єк для створення конур-го середовища в державі під час переходу від централізованого планування й управління ЕК-ю до ринкового.

--Теорія глобального випередження конкурентів — останні праці англо-американських вчених Г. Хамела і К. К. Прахалада «Рево­люція у бізнесі» (2001 р.), «Конкуруючи за майбутнє» (2002 р.) при­свячені питанням підвищення конкурентоспроможності фірми на глобальних ринках. Важливою умовою інтелектуального лідерс­тва вони називають уміле використання «базових функціональ­ностей продукту» і «ключових компетенцій», під якими розумі­ють потенційні можливості розвитку і нового використання про­дукту, а також — знання, навички, кваліфікацію персоналу, які допоможуть у разі втрати попиту на продукцію вийти на ринок з іншими нововведеннями. На думку вчених, XXI ст. є етапом ре­волюційних рішень та інновацій у бізнесі. Конкуренція це вже «не продукт проти продукту», а «ефективність проти ефективнос­ті», «нелінійна інновація проти лінійної». Переможуть ті фірми, які займаються новими видами бізнесу, прийматимуть нестанда­ртні рішення, будуть використовувати нелінійні інновації.

124. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність: зв’язок між цими поняттями.

В умовах глобалізації економічно важливими є визначення позиції країни в системі економік. Основну роль тут відіграють конкурентні переваги (КП) і конкурентоспроможність (К). КП –це фактори, які позитивно впливають на К економіки у зовнішніх зв’язках. До КП відносять:

1) територіальні і природні умови;

2) сировинні ресурси;

3) значний виробничий потенціал;

4) наявність достатньо кваліфікованої і дешевої робочої сили. Наявність КП ще не означає їх автоматичну реалізацію, особливо у суспільних умовах жорсткої міжособистої конкуренції

КП і Ксп тісно пов’язані. КП, які характеризують об’єкти чи суб’єкти господарювання є факторними ознаками, а конкурентноспром. – результуючою. За Портером Конкурентоспром. – це прояв системи багатьох чинників. Які створ різні КП залежно від конкурентного середовища. Конк урентоспроможність (у загальному вигляді) — це наяв­ність властивостей, які створюють переваги для суб'єкта еконо­мічного змагання. Ці властивості можуть стосуватися різних за природою об'єктів: видів продукції, підприємств і організацій, їхніх груп, які створюють галузеві або конгломератні об'єднання і комплекси, нарешті, окремих країн або їх угруповань — суб'єк­тів конкурентної боротьби.

Конкурентоспроможна країна, за визначенням Організації економічного співробітництва і розвитку, — це країна, яка виро­бляє конкурентоспроможні товари і послуги за вільних і справе­дливих ринкових умов, одночасно підтримує і збільшує реальні доходи населення у довгостроковій перспективі.

Тобто, конкурентоспроможність країни визначається здатніс­тю її економіки створювати умови для покращання власних світових економічних зв'язків, постійно адаптуватися до зміни ситуації на світовому ринку та розробляти науково обґрунтовану економічну стратегію та політику. Конкурентоспроможність країни складається з конкурентоспроможності приватного сектор) (компанії, підприємства тощо) й ефективного публічного сектор) (органи влади, освіта, охорона здоров'я тощо), також конкуренте) спроможність країни визначається більш високою продуктивністю праці порівняно з іншими країнами.

Чинники, які впливають на конкурентоспроможність країни поділяються на природні (природні ресурси, географічне положення тощо) та надбані (технологія, кваліфікована робоча сила соціально-економічна політика тощо). Звичайно, у нинішніх умовах вирішальну роль відіграють надбані чинники конкурси спроможності, які визначають стан національної економіки у сім товому господарстві та зовнішньоекономічних зв'язках.