105. Основні причини впливу до надмірного навантаження природного  довкілля.          

Надмірне навантаження навколишнього середовища спричинює дві основні групи причин: по-перше - зумовлені сталим розвитком, а по-друге - соціально-економічні причини.

До причин, зумовлених сталим розвитком, можна віднести:

1.              Швидке зростання  населення  на планеті — з 2  млрд у 1950 р. до 6,4 млрд у 2004 р., тобто більш ніж утричі зросла чисель­ність людства і, відповідно, збільшились потреби у продовольстві й енергії для забезпечення його основних потреб.

2.              У великих містах, де найбільш інтенсивно використовують­ся і забруднюються основні природні ресурси — земля, повітря, вода, сконцентрована значна кількість населення.

3.              Економічне зростання в усіх галузях економіки створює значне додаткове навантаження на довкілля. Так, металургійна промисловість збільшує виплавку чавуну і сталі, гірничорудна — нарощує видобуток не відтворюваних корисних копалин, сільсь­ке господарство широко використовує пестициди і добрива, зрос­тає споживання енергії, посилюється шумове навантаження, осо­бливо у містах, у ґрунті накопичуються шкідливі речовини.

Соціально-екопомічні причини зумовлені тим, що виробництво і споживання значної кількості благ навколишнього середовища не регулюється ціновим механізмом ринку. А тому при викорис­танні природних благ (суспільних благ) виникають зовнішні ви­трати, які ринок неспроможний автоматично відшкодовувати. На такі блага важко або неможливо встановити права власності, що провокує їх неналежне використання. Навіть якщо на природні ресурси і встановлюються ціни, вони часто є заниженими.

Отже, безоплатне або «дешеве» використання природних благ призводить до того, що втрати суспільства не відшкодовуються у повному обсязі через ціновий механізм, а це, згідно з концепцією ефективності в економічній теорії, спричинює порушення умов ефек­тивності використання ресурсів унаслідок надмірного споживання.

106. Концепція взаємодії економіки та екології.

В сучасних умовах екологічна безпека виступає найважливішим чинником формування ринкової економіки і переходу до нової моделі ринкового росту. Основні причини надмірного навантаження на навколишнє природне середовище (НПС) можна поділити на 2 групи:

1) причини, що обумовлені сталим розвитком (швидке зростання населення на планеті, концентрація значної кількості населення у великих містах, де найбільш інтенсивно використовуються і забруднюються основні природні ресурси (ПР) – земля, повітря, вода; економічне зростання в усіх галузях економіки, що створює додаткове навантаження на довкілля);

2) соціально-економічні причини (виробництво і споживання значної кількості благ НПС не регулюється ціновим механізмом ринку; ціни, встановлені на ПР, занижені).

Концепція взаємодії економіки й екології передбачає ряд економічних заходів для забезпечення охорони НПС: а) визначення джерел фінансування щодо охорони НПС; б) встановлення лімітів використання ПР, викидів і скидів забруднюючих речовин у НПС; в) надання підприємствам, організаціям й установам податкових, кредитних та інших пільг під час впровадження ними маловідходних, енерго- та ресурсозберігаючих біотехнологій.

Концепція взаємодії економіки й екології ґрунтується на механізмі платності природокористування; охоплює систему економічних інструментів, спрямованих на акумуляцію матеріальних ресурсів для реалізації природоохоронних програм на спонукання товаровиробників до підвищення екологічності технологій, що застосовуються, та екологічності власної продукції.

В теоретичному плані концепція спрямована на створення наукових основ стійкого екологічно-економічного розвитку, а її практичне значення виражається у створенні науково обґрунтованих рекомендацій щодо раціонального використання ПР та збереження НПС та людського суспільства.