85. Етапи програмно-цільового планування.

Етапи розроблення ДЦП: 1. Відбір переліку проблем, що підлягають програмному розв’язанню. 2. Формування та видача основних завдань на розробку програми. 3. Розробка проекту програми. 4. Затвердження програми. 5. Реалізація програми. 6. Звіт про виконання програми.

1. Відбір переліку проблем, що підлягають програмному розв’язанню. Цей етап складається з 2-ох під етапів: діагностика проблем і визначення цілей.

2. Формування вихідного завдання на розробку програми містить: формулювання цілей та завдань, визначення статусу учасників програми і встановлення орієнтованого обсягу витрат на розробку і реалізацію програми.

3. Розробка проекту програми. Роботу з розробки ЦКП очолює й координує орган управління програмою. Проект програми має включати такі головні розділи: цільовий (ЦР), зведений (ЗР), організаційний (ОР). У ЦР наводиться постановка й опис проблеми, а також способи її розв’язання. ЗР програми включає: основні показники програми, перелік основних заходів програми і ресурсне забезпечення програми. Складовою частиною програми є організаційно-економічний механізм управління процесом реалізації програми. Він передбачає створення спрямованої на реалізацію передбачених програмою заходів системи правових, адміністративних й економічних регуляторів.

4. Затвердження програми здійснює державний орган (ДО) – замовник цільової комплексної програми.

5. Реалізація програми. Цей етап складається з двох основних стадій: укладання державних контрактів (його здійснює ДО, який несе відповідальність за виконання певних заходів, передбачених програмою) та виконання комплексів робіт (відбувається виробництво продукції – виконання робіт чи надання послуг – згідно із завданнями, що передбачені державними контрактами).

6. Звіт про виконання програми є складовою частиною контролю.

86. Балансовий та нормативний методи планово-економічних розрахунків.

Основними методами планово-економічних розрахунків є балансовий і нормативний.

Сутність балансового методу в макроекономічному плануванні полягає в застосуванні прийомів і розрахунків, які уможливлюють установлення зв'язку та узгодження між потребами й засобами для їх забезпечення. Завданням розробки балансу є досягнення оптимальної відповідності (рівняння) між сукупністю потреб і загальною сумою джерел їх задоволення: ∑Р_i=∑П_j, де Р_i – ресурси і-виду; П_j – потреби j-виду.

Отже, кожен баланс являє собою дві взаємозв'язані групи показників (частин, розділів балансу). Перша узагальнює ресурси в розрізі джерел, друга характеризує потреби за напрямками їх використання. Залежно від виду балансу ресурсна частина може мати назви: «доходи», «попит», «надходження»; а та частина, яка характеризує потреби, – «витрати», «пропозиція», «розподіл».

Класифікація балансів здійснюється за багатьма ознаками. За масштабами об'єкта планування виділяють народногосподарські, галузеві, регіональні і т. п. баланси. За часовою ознакою – статичні й динамічні баланси. За одиницями виміру – натуральні (матеріальні), вартісні (фінансові), трудові баланси і т. д.

Нормативний (техніко-економічних розрахунків) метод засновано на використанні прогресивної, науково обґрунтованої системи норм і нормативів. За допомогою норм і нормативів визначають потреби у виробництві продукції (робіт, послуг), обґрунтовують можливості задоволення цих потреб, здійснюють контроль за ефективністю використання ресурсів під час реалізації планових завдань (див. 1.4). Норми і нормативи за сутністю є якісними, відносними показниками. Вони побудовані здебільшого як показники місткості та віддачі. Показники місткості (Ям) характеризують нормативні витрати ресурсів на одержання певного результату (ефекту). , де Р – витрати ресурсів; Е – соціально-економічний результат. Наприклад, фондомісткість – це співвідношення середньорічного обсягу основних фондів до валового випуску галузі.