23. Податкова система України: основні елементи та їх характеристика.

Податкова система складається з:

1) податкового законодавства;

2) системи оподаткування;

3) сукупності державних податкових органів.

Головним нормативно-правовим актом, що регулює податкову систему в У., виступає Закон У. „Про систему оподаткування в Україні” від 01.09.2005.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Система оподаткування (нормативно визначені органами держ влади платники податків, їхні права та обв*язки, об*кти оподаткування, види податків, зборів та ін. обов*якових платежів до бюджету, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів і внесків)в Україні згідно із Законом України «Про систему оподаткування» включає загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Згідно з чинним законодавством система оподаткування в Україні є дворівневою, в її межах стягуються як загальнодерж так і місцеві податки і збори.

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): податок на додану вартість; акцизний збір; податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на нерухоме маймо (нерухомість); плата (податок) за землю; тощо.

До місцевих податків належать: податок з реклами; комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать: збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за участь у бігах на іподромі; тощо.

Державна податкова служба (ДПС) – це система органів виконавчої влади, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Система органів Державної податкової служби включає: Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби перебувають відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями – податкова міліція.

24. Система державних внутрішніх та зовнішніх запозичень: особливості в Україні.

Система державних внутрішніх і зовнішніх запозичень використовується, як правило, для покриття дефіциту державного бюджету. За своїм економічним змістом система державних запозичень (СДЗ) – це форма вторинного перерозподілу ВВП. Її джерело – вільні кошти населення, підприємств, організацій тощо. у цьому випадку держава виступає позичальником, а населення та підприємницькі структури — позикодацями.

Державні запозичення бувають внутрішні і зовнішні. Використання СДЗ призводить до утворення державного боргу. За типом кредитора:

Державний внутрішній борг – це заборгованість держави домогосподарствам та підприємствам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Державний зовнішній борг – це заборгованість держави за непогашеними зовнішніми позиками і невиплаченими за ними % міжнародним банкам, урядам, корпораціям, міжнародним фінансовим організаціям.

За типом боргового зобов*язання:

Державний прямий борг —та частина державного боргу, яка відображує обсяги позичених ресурсів безпосередньо урядом країни.

Державний гарантований борг – це частина державного боргу, яка відображує боргові зобов*язання уряду, що виникає у результаті виданих ним гарантій приватним підприємцям за кредити у разі неспроможності позичальників.

У структурі держ боргу виокремлюють такі складові: основний борг та процентні платежі, у зв*яку з цим розрізняють поняття погашення боргу (виплата основної суми боргу) та обслуговування боргу випалата процентів за зовнішніми та внутрішніми позиками, що відображуються оремою статтею у видатковій частині державного бюджету).