81. Необхідність системного підходу у формуванні соціально-економічної політики.

Збільш к-сті й складності ек об'єктів і про­цесів, динамізм їх розвитку, й усвідомлення людством при­роди ек-х явищ приводять до необхідності застосув систем-го підходу до управл ек-кою на усіх рівнях. Додержання вимог с-го підходу сприяє підвищ ефек-сті управління, зменш ризиків від недосягнення намі­чених результатів. Системний (комплексний) підхід — це цілісна методологія, сутність якої полягає у розгляді об'єктів б-я природи як багатокомпонентної сис-ми, сукупності взаємо­пов'я-х і взаємодію-х елементів, що забезпечують свій вне­сок і вплив на результат функціонування.

Необхідність с-го підходу при дослідж об'єктів зу­мовлена тим, що в таких об'єктах проявляється принцип еме-джентності, відповідно до якого сукупний об'єкт має якості, не­притаманні кожній з його складових, якщо їх розглядати окремо, ізольовано один від одного. Поєднання цих ел-тів в одну с-му приводить до появи додатк-го, синергетичного ефекту, що породжується не окремими складовими системи, а їхнім взає­мозв'язком, спільними діями. У підсумку рез-т дії сис-ми здатний перевищувати суму рез-тів дії її частин. Так, напр, завдяки поділу п-ці між членами вир-чого колективу вони, працюючи разом, як одна система, здатні досягти більш ви­сокого підсумкового результату, ніж якщо б працювали поодинці. Синерг ефект може бути позитив-м або нег-м, за­лежно від того, наскільки складові с-ми пов'язані між собою. Останнє зумовлене ступенем досконалості управління.

Методологією розв'язання завдань управління із застосуван­ням системного підходу є системний аналіз, який визн-ся як сукупність наукових методів і практичних прийомів розв'язан­ня складних проблем (технічних, ек, соц, політ і т. д.). По суті с-мний аналіз являє собою конкретиза­цію с-много підходу у вигляді способів і інструментів засто­сув такого підходу під час виріш завдань дослідження, аналізу великих і складних систем.

82. Сутність та етапи побудови стратегії соціально-економічної політики держави.

Для державної соц-ек політики визначальною ціллю є стратегічна ціль, що зумовлює якість сус-ва, забез­печує його збереження та вдосконалення.— це детальний, усебічний комплексний план, спрямований мі втілення місії організації (держави). місія України як держави була сформульована През-м У-ни у зверненні до ВР «Про внутрішнє і зов-є становище У-ни у 2005 році»: Визначення суспільних потреб та інтересів здійснюється через узагальнення і поєднання особистих, колек-х і державних інтересів. Суспільним джерелом виникнення й фіксування цілей є потреби та інтереси людей. Ці вектори цілепокладання в держ еко політиці засадні для гром-го суп-ва як форми постінд-го суп-ва. Різноманітність по­треб, поглядів, підходів, мотивів та інтересів згідно з постіндуст-ю концепцією розв-ку є необхідною й бажаною, тому що породжує в сус-ві той потенціал, який забезпечує його динамічний розв-к.

Потреби та інтереси людей агрегуються по­літичними партіями, громадськими організ-ми, спілками тощо й трансформуються в колективні інтереси. Свої вимоги щодо ці­лей висувають також прихильники патерналістської політики та прих-ки реформ. Консенсус і компроміс між різними полі­тичними силами з приводу базових сус-х цінностей дося­гаються застосуванням демокр-х соц технологій (референдумів, виборів, та ін.), реалізацією принципів соц партнерства. Ідеаль­на ситуація — коли Інд-ні й асоційовані суб'єкти усвідо­млюють необхідність і корисність цілей ек політики та добровільно беруть участь у реалізації таких.

Ранжування цілей будується за принц-м пріоритетів потреб та інтересів суп-ва. Оцінка важливості й ранж-ня цілей здійснюється відповідно до полі­тики пріоритетів, оскільки втілення продуманої політики пріори­тетів сприяє виникненню цілого спектра позитивних екстерналій, завдяки чому ств-ся умови для досягнення суп-х цілей, розв'язання суміжних проблем.

ек теорією та практикою сформульовано кілька за­г-х принципів розроблення цілей ек та соц політики: відповідність конкретних цілей сутності конституційного устрою і генеральній меті діяльності держави — збереженню, зміцненню та вдосконаленню існуючого суп-го ладу;  усебічне врахування в цілепокладанні індивід-х, ко­лект-х і суп-х інтересів; практична необхідність реалізації цілі та її наукова обґрун­тованість; гармонійність побудови цілей, що передбачає їх взаємо­зв'язок і взаємозумовленість; запобігання конфлікту цілей, унаслідок якого досягнення однієї цілі перешкоджатиме досягненню інших; інформаційне забезпечення держ-ї політики пріоритетів задля збільшення довіри людей до діял-ті держави. Інтенсивна роз'яснювальна робота щодо цілей, пріоритетів і очікуваних наслід­ків дає змогу створити таку політ атмосферу в суп-ві, яка сприятиме реалізації проголошеної соц-ек політики.