61. Сутність та передумови посткейнсіанських моделей економічного розвитку. Основні положення моделі економічного зростання Дж.Робінсона.

Представники цього напрямку розробил теорі ек розвтку та зростання. Що істотно вплинули як на розвиток ек думки, так і на формування ек політики багатьох розвинених країн.вони розглядали ек розвиток як процесу, що характеризується кількісними змінами та залежить від обсягів інвестицій. Ключову роль у формуванні теорії ек зростання відіграли праці С.Кузнеця., який у своїх працях зауважував, що теорія ек зростання та розвитку повинна пояснювати механізм розвитку провідних держав, причини, що гальмують розвиток відсталих країн тощо.основним проявом ек розвитку Кузнець вважав зростання сукупного продукту, яке б передбачало перетворення аспектів ек життя. Він виначив основне джерело ек зростання – НТП.однією з перших теоретичних розробок у цьому напрямі була одно факторна модель Харрорда – Домара. В основі моделі припущення- єдиним фактором зростання є капітал; рівність наявних заощаджень запланованим інвестиціям; заощадження та інвестиції складають постійну частку ВВП. Найбільш відомою серед цього класу моделей є модель Джоан Робінсон. Робінсон будує свою модель не на відношенні рівноваги,а з правил і мотивів, які управляють людською поведінкою. Тип ек системи визначає специфіку існуючих правил. У своїй моделі виходить з такого припущення щодо технічних умов: економіка повністю забезпечена природними  ресурсами;чисельність робочої сили та її якість, рівень технології – задані умови. 2 особливості притаманні підходу Дж Робінсон до аналізу інвестиційних рішень: підкреслення важливості поняття життєвого начала; відсутність чіткого визначення виду інвестиційної функції, яка використовується.темпи нагромадженя, які виводяться з моделі є результатом намагання фірм вижити у конкурентних умовах,ж а також їх політики розширення вир – цтва. Робінсон виділяє 2 аспекти фінансових умов. 1-й різне співвідношення між розподілом схильності до заощаджень фірм та розподіл умов, які визначаються кредитоспроможністю фірми. Другий аспект фін умов пов'язаний з рівнем процентної ставки. Вважається, що грошово – кредитна політика,.. яка передбачає зміну процентної ставки, не може забезпечити регулювання рівня капіталовкладень.

62. Сутність та передумови неокласичних моделей економічного зростання. Формалізація моделі Р.Солоу.

Методологічну основу теорії економічного росту становлять основні постулати неокласиків. Насамперед — це теорія факторів виробництва, яка проголошує працю, капітал і землю як самостійні фактори утворення суспільного продукту. При цьому під капіталом, як правило, розуміють лише основний капітал; точніше — основні засоби виробництва. Як методологічна основа важливу роль відіграє теорія граничної продуктивності. Неокласична теорія росту - досконала концепція, відсутність державного втручання в економіку як обов'язкова умова, що забезпечує рівність між доходами власників факторів виробництва їх граничними продуктами.

Передбачається також незмінність ефективності факторів виробництва і їхньої взаємозамінності. Незмінність ефективності, пояснює Дж. Мід, розуміється в тому значенні, що "якби при будь-якому стані технічних знань всі фактори виробництва у якій-небудь одній галузі промисловості зросли на х процентів, тоді кількість продукції також збільшилася б на х процентів".

Теоретики неокласичної школи будують свої моделі економічного росту на основі виробничої функції, розробленій американськими ученими — математиком Ч. Кобом та економістом П. Дугласом.

Неокласичні моделі економічного росту використовувались як інструмент економічного прогнозування, а також аналізу економічної ефективності виробництва в умовах відносно рівномірного росту обсягів виробництва.Економічний ріст трактується цією теорією як техніко-економічний, а не соціально-економічний процес. У першій праці, присвяченій проблемі економічного росту з позиції неокласиків, Р. Солоу писав, що "коли виробництво має місце у неокласичних умовах змінних пропорцій і постійного ефекту від розширення виробництва, протиріччя між природним і гарантованим темпами росту просто неможливе. Не може бути, — а при використанні функції Коба—Дугласа не може бути ніколи — ситуації, коли економіка знаходилася б на лезі ножа. Система може пристосуватися до будь-якого темпу росту робочої сили і врешті-решт наблизитися до стану пропорційного розширення".