121. Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації: концептуальні засади та основні напрямки.

Сутність концептуальних засад стратегії розвитку У. та перспективу викладено в посланні Президента У. до ВРУ, яке називається „Європейський вибір. Концептуальні стратегії соціально-економічного розвитку на 2002-2011рр.”. Основна економічна мета при входженні У. в ХХІ ст. – підвищення конкурентоспроможності (К) економіки (Е).Конкурентна політика (КП) на сучасному етапі передбачає здійснення заходів щодо формування ефективного конкурентоспроможного середовища, зменшення частки монопольного сектору в Е; вдосконалення напрямків конкуренції; впровадження сучасних методів державного регулювання суб’єктів природних монополій (СПМ); захист і підтримка конкуренції; розвиток інституційного забезпечення.

Основні напрямки КП:

1) узгодження промисловості зовнішньоекономічної регуляторної політики і політики у сфері приватизації з КП;

2) підвищення К вітчизняних підприємств;

3) оптимізація діяльності органів виконавчої влади та організація місцевого самоврядування як суб’єкта економічних відносин;

4) вдосконалення діяльності СПМ; 5) розвиток законодавства щодо захисту економічної конкуренції.

122. Внутрішньо та зовнішньо орієнтовані стратегії розвитку держави: основні складові їх формування, недоліки та переваги.

Головна проблема в даний час – визнання напрямку економічного розвитку країни за умов її подальшої інтеграції у світове господарство. Особливо – подолання зовнішньої залежності і перехід до внутрішньо орієнтованої моделі розвитку (ВОМР).

ВОМР повинна орієнтуватися на ефективність використання внутрішніх ресурсів (людські, фінансові, науково-технічні); на захист національних інтересів в умовах глобалізації; на основі впровадження інновацій у пріоритетних сферах діяльності; на формування інтелектуального капіталу та його захист; формування рівноправних партнерських зовнішньоекономічних відносин.

1) Базові складові формування ВОМР У.: посилання ролі держави та продовження економічної реформи;  розширення внутрішнього ринку; підвищення конкурентоспроможності (К) товарів та послуг на внутрішніх та зовнішніх ринках; ліквідація диспропорції між експортними галузями та галузями внутрішніх ринків; зниження матеріало- та енергоємності виробництва;вдосконалення товарної структури експорту й імпорту.; втрата багатьох ринків збуту вітчизняної продукції; усунення держави від ефективного регулювання трансформацій­ними процесами; прорахунки у політиці зовнішніх запозичень; невдала конверсія і розвал ВПК; орієнтація на створення відкри­тої економіки; фінансування імпорту енергоносіїв іноземними кредитами.

2. Внутрішні складові, до яких належать: зростання внутріш­нього та інвестиційного попиту; активізація  виробництва у соціаль­но орієнтованих та інвестиційно спрямованих галузях, які пра­цюють на внутрішній ринок; підвищення продуктивності вироб­ництва та запровадження інновацій; незбалансованість бюджету; низький рівень монетизації економіки; розшарування населення; низький рівень приватних інвестицій; заборгованість з оплати праці та соціальних виплат; переважно сировинний характер то­варної структури експорту; неринкові методи підтримки галузей, орієнтованих на експорт; формування приватного капіталу на ос­нові приватизації.

У такій моделі визначальними чинниками забезпечення динаміки економічного росту є внутрішній кінцевий попит, розширення внутрішнього ринку, посилення внутрішньої конкуренції.

Внутрішньо орієнтована модель розвитку спрямовується на якомога повніший ступінь ефективного використання внутрішніх ресурсів і чинників розвитку; на захист націоналі, них інтересів в умовах глобалізації на основі впровадження іновацій у пріоритетних сферах діяльності; на формування інтелектуального капіталу та його захист, а також рівноправних, парі нерських зовнішньоекономічних взаємовідносин