107. Основні цілі стратегії сталого розвитку.

Згідно з теорією сталого розвитку економічний розвиток має забезпечувати не лише підвищення рівня добробуту нинішнього покоління, а й не створювати загроз для задоволення потреб май­бутніх поколінь.

Існує близько 130 індикаторів, які характеризують різні сто­рони й аспекти сталого економічного розвитку. Базовий набір ін­дикаторів поділяють на чотири основні групи: соціальні; економічні; екологічні; інституціональні.

Соціальний аспект оцінюється через індикатори рівня зубо­жіння, рівня розвиненості систем перепідготовки та підвищення рівня кваліфікації кадрів, міри доступності в отриманні освітніх і медичних послуг усіма верствами населення тощо.

Економічні індикатори включають кількісні показники еко­номічного розвитку, рівня споживання, забезпеченості фінансо­вими ресурсами й ефективності функціонування фінансових ме­ханізмів. Характеристика економічного аспекту також передба­чає оцінку ступеня оптимальності поєднання державної, корпо­ративної, приватної та муніципальної власності; розвиненості су­купності ринків (товарів і послуг, капіталів, цінних паперів, не­рухомості, робочої сили й ін.) конкурентного середовища та діє­вості антимонопольного законодавства.

Надзвичайно розгалуженим є екологічний аспект сталого еко­номічного розвитку. Він охоплює: забезпечення відновлення гар­монії між людиною та природою; створення реальних можливос­тей для задоволення потреб майбутніх поколінь; здійснення тео­ретичних і прикладних досліджень; розробку практичних методів ефективного та раціонального використання наявних ресурсів; забезпечення екологічної безпеки; перехід на альтернативні дже­рела енергії, удосконалення правових, економічних та адмініст­ративних методів охорони довкілля; цілеспрямоване екологічне виховання населення тощо.

На базі інституціональних індикаторів оцінюються політико-правовий, міжнародний та інформаційний аспекти сталого розвит­ку. ПолІтико-правовий аспект передбачає оцінку рівня демокра­тизації, конституційності влади, розгалуженості системи інституційнйх норм і правил, що визначаються і дотримуються гро­мадянами у повсякденному житті

108. Техногенний і сталий типи економічного розвитку.

Техногенний тип економічного розвитку (ТПЕР) виявляється у таких аспектах:

1) бурхливий розвиток промислового й сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери послуг;

2)  виникнення великих міст, міських агломерацій і технополісів з якостями, не властивими природному середовищу;

3)  залучення у виробництво додаткової надмірної кількості ресурсів;

4) скорочення окремих життєво важливих ресурсів – лісових, земельних і водних;

5) надмірне забруднення довкілля в багатьох регіонах землі. До характеристики ТПЕР відносяться помітні зміни в рельєфі, спричинені гірничорудною промисловістю, містобудівництвом, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва; вплив людини на клімат, зумовлений зростанням міст, інтенсифікацією промислового виробництва.

Стратегія сталого розвитку (ССР) включає три складові:

1) екологічну (збереження і поліпшення природного середовища);

2) економічну (подальший гармонійний розвиток виробництва, продуктивних сил суспільства);

3) соціальну (неухильне підвищення добробуту народів, вирівнювання рівнів їх життя – внутрішніх і зовнішніх, неухильне поліпшення соціальних умов та стандартів). Тільки таке розуміння сталого розвитку прийнятне для всіх народів. ССР – це гармонійне співіснування виробництва і навколишнього природного середовища.