47. Державне управління та виконавча влада.

Державне управління — складне і багатогранне явище. З ним пов'язане з'ясування суті, змісту та форми держави (форми державного правління і форми державного устрою), розкриття її функціональних, організаційно-структурних і політико-правових параметрів виконавчої влади як окремої гілки державної влади. Особливість виконавчої влади серед гілок державної влади полягає в тому, що саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичне застосування всіх важелів державного регулювання і управління важливими процесами суспільного розвитку. Сам характер виконавчої влади, що зумовлений об'єктивними призначенням — виконанням законів та інших правових актів, підтверджує єдність цієї влади зі змістом управлінської діяльності держави.
Але політико-правова модель організації виконавчої влади має грунтуватися не лише на визначенні її управлінського змісту, але й на розумінні певної умовності, штучності уявлення про самостійне, а тим більше — автономне буття власне виконавчої влади щодо інших гілок влади. Подібні уявлення слід вважати певним перебільшенням. Державна влада як здатність держави приймати обов'язкові рішення та домагатися їх виконання — явище цілісне. Воно інтегрує в собі всі прояви політичної волі народу як єдиного джерела (суверена) влади в державі
Поділяється не сама влада, а механізм її здійснення. Він структурується за функціональною та суб'єктною (інституційною) ознаками. В першому випадку поділ влади означає виділення основних функціональних видів діяльності держави — законотворення, правозастосування та правосуддя. В другому — означає організаційний устрій держави як сукупність різних видів державних органів — законодавчих, виконавчих і судових (і це — тільки основні види) з притаманною їм компетенцією, тобто державно-владними повноваженнями.

48. Система органів державної влади та їх повноваження.

Найголовніші повноваження держави зосереджені в органах виконавчої влади (ВВ). До системи органів ВВ в У. входять:

1) Президент У. (функції: а) формування стратегії соціально-економічного розвитку країни, що викладено у посланнях до народу У.; б) здійснення правового регулювання економічних відносин – право на законодавчу ініціативу; в) здійснення кадрової політики; г) координація діяльності державних органів управління (організаційна ф-я));

2) Кабінет Міністрів (КМ) У.(а) забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності країни; здійснення зовнішньої і внутрішньої політики держави; б) вживання заходів щодо забезпечення прав і свобод громадян; в) забезпечення проведення фінансової, цінової, податкової та інвестиційної політики; політики у сферах зайнятості і праці населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони довкілля; г) забезпечення рівних умов всіх сфер власності, здійснення управління об’єктами державної власності; д) розробка проектів закону „Про державний бюджет У.” і забезпечення виконання бюджету; е) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки У.; організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності; є) спрямування і координація роботи міністерств й інших ВВ);

3) Міністерства (М) й інші центральні органи ВВ: здійснення оперативного державного управління в окремих галузях і сферах суспільства: а) М, керівники яких входять до складу КМ відрізняються від інших органів ВВ широкою компетенцією і галузевою спеціалізацією. Є 2 види М: галузеві (М охорони здоров'я, М освіти і науки) і функціональні (М закордонних справ, М економіки, М фінансів); б) державні комітети ВВ зі спеціальним статусом (Антимонопольний комітет, Державна Податкова Адміністрація, Державна митна служба, Фонд Держмайна тощо).

Місцеві державні адміністрації – представники ВВ в областях, містах, районах, селищах, селах, районів у містах. Мережа цих органів визначається територіальним устроєм країни.