41. Фінансування діяльності бюджетних установ.

Фінансування органів влади та управління здійснюється виключно за рахунок Державного і місцевих бюджетів. За рахунок бюджету також утримуються органи прокуратури й суду.

Фінансування органів влади та управління провадиться відповідно до кошторисів витрат на рік з їхньою щоквартальною розбивкою та бюджетним розписом і твердим додержанням бюджетної класифікації. Фінансування оборони – це забезпечення фінансовими ресурсами Збройних Сил України включають витрати на: придбання зброї, військової техніки, паливно-мастильних матеріалів, продуктів харчування,

Фінансування освіти здійснюється як з Державного і місцевих бюджетів, так і за рахунок недержавних джерел. Це пов'язано з тим, що освіта є змішаним суспільним товаром.

Фінансування охорони здоров'я Установи охорони здоров'я, що фінансуються з державних джерел, поділяють на три групи: лікувально-профілактичні установи, санітарно-профілактичні установи, й інші установи й заклади для обслуговування інвалідів війни, потерпілих від стихійного лиха, тощо.

Фінансування соціально-культурних закладів спрямоване на забезпечення підвищення культурного рівня населення. Для цього діє широка мережа різноманітних культурно-освітніх установ. За рахунок Державного бюджету України утримуються ті соціально-культурні заклади, які мають загальнодержавне значення і належать до системи Міністерства культури та мистецтва; за рахунок місцевих бюджетів – широка ланка культурно-освітніх закладів, театрів, клубів, бібліотек, музеїв, стадіонів та інших. Деякі установи та заклади перебувають на балансі великих підприємств. Фінансування заходів із соціального захисту населення. фінансування спрямовуються на забезпечення організації соціального захисту населення. Головне фінансове джерело є держбюджет. Крім бюджету в У. функціонує позабюджетна фінансова страхова система, до якої належать: фонд зайнятості, Пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонди обов’язкового медичного страхування.

42. Взаємовідносини бізнесу і держави як суперечлива система співробітництва і антагонізму.

Взаємовідносини держави та підприємців в основному будуються по вертикалі, де держава як суверен встановлює правила поведінки для всіх без виключення суб'єктів, в тому числі підприємців на засадах влади та підкорення. Але держава в цілому ряді випадків вступає в горизонтальні підприємницькі відносини, наприклад як замовник, як кредитор коштів із державного бюджету.  В публічно-правових відносинах держава гарантує підприємцям, в незалежності від обраних ними організаційно-правових форм підприємницької діяльності, рівні права та створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Такі гаранти не тільки закріплені в чинному законодавстві, але і створені відповідні державні органи щодо їх реалізації, визначено чітко коло їх обов'язків та повноважень. Визначені також і умови реалізації таких прав, дотримання яких суб'єктом підприємництва є запорукою неможливості відмови зі сторони державних органів. Вказані ресурси надаються державою в особі її уповноважених на це державних чи інших органів, яким держава це право делегувала, як правило на сплатній та компенсаційній основі. Забезпечення матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється тільки за умови виконання підприємцем робіт та поставок для державних потреб. При цьому держава реалізує такі ресурси на вигідних умовах (за державними оптовими цінами). Інші підприємці вправі отримати такі ресурси по ринкових цінах. Виключення складає лише майно, що виключене з цивільного обігу та може знаходитись лише у власності державних підприємств. Держава не втручається в управлінську діяльність суб'єктів підприємництва. Але в передбачених законом випадках підприємець чи громадянин, що працює у підприємця за трудовим договором (контрактом), може бути залучений до виконання в робочий час державних обов'язків. Наприклад, для участі у слідчих діях. В разі виникнення у підприємця збитків, орган, що приймає таке рішення повинен відшкодувати підприємцю спричинені цим збитки. Друга справа, що коштів в державному бюджеті на ці цілі не передбачається. Особливе місце серед гарантій підприємництва займають місце майнові. Так, держава гарантує недоторканність майна підприємців і забезпечує захист права власності підприємця, а рівно захист і інших майнових прав та законних інтересів. Такі гарантії проявляються у встановленні правового режиму майна підприємців, можливості вільно за своїм розсудом ними володіти, користуватись та розпоряджатись, в тому числі отриманим в результаті такої діяльності прибутком. В разі порушення таких прав держава через свої правозастосовчі та судові органи приймає ефективні та оперативні заходи щодо їх відновлення.