1. Сутність та склад національного багатства.

Національне багатство (НБ) – це сукупність ресурсів країни (економічних активів) та накопичених благ, які знаходяться в її розпорядженні та можуть використовуватись для здійснення процесу виробництва продукції і робіт, надання послуг та забезпечення життєдіяльності людей.

За натурально-речовим складом НБ являє собою сукупність цілого ряду споживчих вартостей таких як природні ресурси, предмети і засоби виробництва, готова продукція, майно громадян, суспільних організацій тощо.

Вартісна оцінка НБ та її динаміка характеризують результативність функціонування національної економіки (НЕ), її можливості, а також рівень життя населення.

НБ країни розподіляється за видами таким чином:

1)              створені нефінансові активи ( а) основні засоби галузей, що виробляють товари і надають послуги; б) запаси матеріальних оборотних засобів; в) запаси готової продукції (засобів виробництва і предметів споживання) на складах підприємств, у системі постачання, на біржах; г) державні резерви засобів виробництва і предметів споживання; д) цінності (предмет, що з часом дорожчають і не втрачають своєї вартості));

2)              нестворені нефінансові активи ( а) матеріальні нестворені активи (природні ресурси, ); б) нематеріальні нестворені активи (патенти, торгові марки, ноу-хау…));

3)              фінансові активи ( а) монетарне золото; б) валюта і депозити; в) кредити і позики; г) цінні папери; д) акції; е) інші активи і пасиви);

4)              споживчі товари довготривалого використання;

5)              прямі іноземні інвестиції (ПІІ).

Створені нефінансові активи:

Основні засоби —  це частина національного багатства  країни, що створена у процесі виробництва та довгий час багаторазово і постійно у незмінній натурально-речовинній формі використовується  в економіці, переносячи свою вартість на продукції, роботи та послуги.

Цінності — це «кошторисні» товари довгострокового використання, що не зношуються з часом. Придбаваються в основному для збереження вартості у часі.

Сировина  та матеріали — це товари, які власники мають намір використати як проміжні ресурси у процесі власного виробництва. такі товари не призначені для перепродажу.

Незавершене виробництво — це товари та послуги, виробництво яких завершено лише частково. Вони зазвичай не передаються іншим підрозділам без подальшої обробки або  не є готовими і процес їх виробництва триватиме у наступному періоді тим  самим виробником.

Готова продукція — це товари, готові для продажу або поставки виробником.

Товари для перепродажу —це товари, які купуються підприємствами (наприклад підприємствами гуртової та роздрібної торгівлі) задля їх перепродажу без подальшої обробки (єдиним припустимим видом  перетворення таких товарів є пропозиція їх у більш привабливому виді для покупця).

Нестворені нефінансові активи:

Матеріальні нестворені активи — це активи природного походження (земля, вода, ліси, багатства, ресурси надр ін.), тобто активи котрі не є результатом виробничих процесів, на які встановлені або можуть бути встановлені права власності. До даної категорії не належать природні активи, на які права власності не встановлені або не можуть бути встановлені (наприклад, відкрите море).

Нематеріальні нестворені активи — надають виключне право своїм власникам на здійснення конкретних видів діяльності або на виробництво певних видів товарів і послуг. Власники даного виду активів можуть отримувати завдяки їх використанню монопольні прибутки. Ця група активів включає об’єкти патентування (ліцензії ноу-хау...), договори на оренду та ін. контракти з правом передачі у користування, а також придбаний гудвіл (умовна оцінка придбаних зв’язків та репутації)

Фінансові активи:

Забезпеченість прискорених темпів економічного зростання ресурсами (основними виробничими та матеріальними оборотними засобами) значною мірою визначається фінансовим станом країни (її суб’єктів господарювання, які виступають як виробники, інвестори, споживачі). Тому фінансові активи (пасиви) — важливий елемент національного багатства країни. Від їхнього обсягу залежать можливості зростання виробництва в країні і, відповідно, удосконалення всіх форм споживання та нагромадження.

2. Природні ресурси та їх вплив на економічний розвиток.

Ресурси природи є державною власністю. Державна влас­ність дає можливість безкоштовно використовувати деякі при­родні ресурси в інтересах суспільства (використання землі для будівництва транспортних магістралей, експлуатація лісових, водних ресурсів, видобуток корисних копалин та ін.). Викорис­тання природних ресурсів у приватному секторі, як правило, пе­редбачає стягнення спеціальних податків, рентних та інших пла­тежів, які спричиняють збільшення собівартості виготовлюваної продукції.   Природні ресурси не є невичерпними та вічними. Тому вини­кає проблема їх збереження та відновлення.   -  До основних шляхів її вирішення можна віднести такі: - бережливо, раціонально використовувати  невідновлювані ресурси; вживати заходи щодо поповнення відновлюваних природних ресурсів (відновлювати і підвищувати природну родючість землі, здійснювати посадку лісосмуг, відновлювати запаси водойм);- максимально використовувати вторинну сировину та інші відходи виробництва;- підтримувати екологічну чистоту виробництва та приро­докористування.

Природно-ресурсний потенціал включає в себе дві складові:

1)       природні ресурси;

2)   природні умови.

В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого і невиробничого, промислового і сільськогосподарського, галузевого і міжгалузевого, одноцільо-вого та багатоцільового призначення.

Найбільш активна роль в економічному розвитку суспільства в сучасних умовах належить таким видам природних ресурсів, як земельні, лісові, водні, та мінеральні ресурси.