Тема 4. Функції та види підприємництва

Характерними ознаками підприємницької діяльності є:

• свобода у виборі напрямків та методів діяльності;

• наявність фактора ризику при започаткуванні та веденні бізнесу;

• орієнтація на отримання прибутку;

• пошук новизни у напрямах та методах ведення бізнесу;

• особиста відповідальність за прийняті рішення та їх наслідки;

• наявність матеріальних цінностей, які належать підприємцю на правах власності або повного господарського відання.

Виходячи з суті та змісту ознак підприємництва, можна констатувати, що це особливий вид діяльності, в основи якого покладені певні вимоги та умови. Ця діяльність у сучасних умовах виконує три основні функції:

• ресурсну (мобілізація капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);

• організаційну (створення виробничих, фінансових і комерційних структур);

• творчу (генерація ідей, використання ініціативи тощо).

Оскільки будь-яка економічна діяльність пов'язана з типовими фазами відтворювального циклу (виробництво - розподіл - обмін - споживання), вирізняють такі види підприємництва, як виробниче, комерційне, фінансове.

Виробниче підприємництво розповсюджується переважно на виробництво товарів і послуг; комерційне - на їх розподіл і обмін; фінансове - на обіг, обмін вартостей.

Виробниче підприємництво - діяльність, в умовах якої підприємець безпосередньо здійснює виробництво товарів, послуг, інформації, духовних цінностей, які підлягають наступній реалізації споживачам (покупцям).

Комерційне підприємництво характеризується тим, що вирішальну роль у ньому відіграють товарно-грошові, торгово-обмінні операції. Вони відображають зміст комерційного підприємництва.

Фінансове підприємництво пов'язане з продажем даних грошей за інші у прямій або непрямій формі. Гроші та цінні папери не тільки опосереднюють товарообмінні операції, але й служать основним об'єктом товарно-грошових відносин, перетворюючи їх на грошово-грошові або валютно-грошові.

Зміст підприємництва, границі його здійснення тісно зв'язані з формами і видами підприємницької діяльності (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Класифікація підприємницької діяльності

 

Ознаки класифікації

Характеристика підприємницької діяльності

По сферою Діяльності

Виробнича

Комерційна

Фінансова

Сфера Споживання

По організа-ційно - Правовим статусом

Без створення юридичної особи

Приватне підприємство

Фермерське господарство

Товариство з обмеженою відповідальністю

Мале підприємство

Змішане Товариство

Закрите чи відкрите акціонерне Товариство

Спільне підприємство

Стосовно власності

Індивідуальна (без застосування найманої праці)

Приватна

Державна

За кількістю власників

Индивідуальна, Приватна

Сімейна

Колективна

Змішана, спільна

За масштабами виробництва і чисельністю працівників

Мале Підприємство

Середнє Підприємство

Велике Підприємство

За територіаль-ною ознакою

Сіль-ська

Райо-нна

Міська

Обласна

Регіо-нальна

Націона-льна

Закор-донна

За галузевою приналежністю

Бу-діве-льна

Текс-тильна

Мета-лооб-робна

Гірни-чо добув-на

Хар-чо-ва

Суд-нобудівна

Енер-гети-ка

Тран-спорт

Зв'язок

 

 

У залежності від обраних критеріїв (форма власності, розміри, функції, структура, ступінь розвитку підприємницької діяльності, організаційно-правова форма) підприємство можна класифікувати по-різному.

У залежності від виду продукції, що випускається, (виду робіт) підприємства поділяються на промислові - з випуску машин, устаткування, інструментів, видобутку сировини, виробництву матеріалів, електроенергії й інших засобів виробництва; сільськогосподарські - з вирощування зерна, овочів, худоби, технічних культур; підприємства будівельного комплексу, транспорту і зв'язку. З погляду потреб людини найважливішими є підприємства, що роблять предмети споживання, тобто підприємства сільського господарства, харчової і легкої промисловості, машинобудування, хімічної, деревообробної промисловості, житлового і комунального будівництва.

У силу різних причин спеціалізація підприємства не обов'язково збігається із адміністративною структурою й основною спеціалізацією галузі. Наприклад, у багатьох галузях, що не відносяться до машинобудування (будівельних, металургійних, вугле- і нафтовидобувних), є великі заводи з виробництва машин і устаткування, його ремонту. Поряд з цим, у машинобудівній галузі є металургійні, хімічні, транспортні і будівельні підприємства, електростанції й ін. Тому у народному господарстві галузеву приналежність підприємства визначають за двома ознаками: адмі-ністративно-організаційному і продуктовому (чистому).

При використанні адміністративно-організаційної ознаки враховуються основний (заявлений) вид діяльності і приналежність підприємства до того або іншого відомства чи підприємницького союзу. Так, підприємства, що випускають машинобудівну продукцію, будуть враховуватися у тій галузі, з якою вони адміністративно зв'язані: у будівельній, вугільній, металургійній тощо.

Відповідно до другої ознаки визначаються структура й обсяг виробництва за кожною так званою продуктовою (чистою) галуззю, тобто всі машинобудівні підприємства і цехи незалежно від адміністративної підпорядкованості належать до машинобудування, транспортні - до транспортної галузі, будівельні - до будівельної і т.д.

За структурою підприємства поділяються на вузькоспеціалізовані, багатопрофільні і комбіновані.

Вузькоспеціалізованими вважаються підприємства, що виготовляють обмежений асортимент продукції масового чи багатосерійного виробництва, наприклад, здійснюють виробництво чавуну, сталевого прокату, лиття, кування для машинобудування, виробляють і поставляють електричну і теплову енергію, вирощують і переробляють зерно, м'ясо і т.д.

Багатопрофільні підприємства, що найчастіше зустрічаються в промисловості і сільському господарстві, випускають продукцію різноманітного асортименту і різного призначення. У промисловості вони можуть спеціалізуватися одночасно на виготовленні комп'ютерів, морських судів, автомобілів, дитячих колясок, холодильників, верстатів, інструментів, перевезенню вантажів; у сільському господарстві - на вирощуванні зерна, овочів, фруктів, худоби, кормів тощо.

В міру посилення конкуренції багато хто з вузькоспеціалізованих підприємств, економічно зміцнів, різко розширив асортимент продукції і послуг, захоплюючи нові ринки збуту. Часто такі підприємства цілком втрачають колишній галузевий профіль і стають міжгалузевими - диверсифікованими підприємствами. Одночасно вони можуть займатися, наприклад, випуском різної промислової продукції, будівництвом, транспортними і комерційними операціями. Перехід капіталу з однієї галузі економіки в інші відбувається при цьому в рамках однієї фірми.

Диверсифікованість – основний напрямок підприємницької діяльності кінця XX в. Деякі спеціалізовані підприємства протягом короткого проміжку часу трансформувалися в нову категорію - фірми, що поєднують різноманітні види підприємницької виробничої і комерційної діяльності. У цьому випадку групування підприємств за галузями втрачає зміст - групується тільки продукція.

Комбіновані підприємства найчастіше зустрічаються в хімічній, текстильній і металургійній промисловості. Суть їх у тому, що один вид сировини чи готової продукції на тому самому підприємстві перетворюється (паралельно або послідовно) у другій, а потім – у третій вид. Наприклад, виплавлений у доменних печах чавун не тільки реалізується споживачам, але і переплавляється на власному підприємстві у сталеві злитки, частина яких продається, а частина надходить на подальшу переробку в сталевий прокат на власному заводі. У текстильній промисловості комбінування проявляється у виготовленні із сировини волокна, з волокна - пряжі, із пряжі - полотнини.

Найбільш складним комбінованим виробництвом є комплексне використання сировини для виготовлення продукції, різної за структурою і хімічним складом. Зокрема, при виплавці чавуну з залізної руди у відходи разом з породою часто ідуть коштовні компоненти, що містять кольорові і рідкі метали. Для їхнього витягу на підприємствах чорної металургії будуються цехи кольорової металургії. Крім того, відходи доменного і сталеливарного виробництв на цих підприємствах часто переробляються в будівельні матеріали. Таким чином, на підставі основної вихідної сировини (у даному випадку залізної руди) на підприємстві виробляється продукція, різна за характеристиками, призначенням і технологією виготовлення.

Відповідно до форм власності, встановлених Законом України "Про власність", можуть створюватися і діяти підприємства таких видів:

• індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці;

• сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян України - членів однієї сім'ї, які проживають разом;

• приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найняття робочої сили;

 • колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;

• державне підприємство, засноване на загальнодержавній власності;

• державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

• спільне підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників можуть бути юридичні особи та громадяни України й інших держав;

• підприємство, засноване на власності юридичних осіб та громадян інших країн.

Кожна з форм організації підприємницької діяльності має свої власні риси, особливості створення, статус власників, сфери розповсюдження, розміри тощо. Кожна з них має свої плюси і мінуси. Розглянемо загальні характеристики зазначених підприємств.

1. Індивідуальне підприємство. Його особливістю є те, що воно створюється на базі власності громадян. Закон України "Про власність" встановлює, що в індивідуальній власності можуть знаходитись житлові будинки, квартири, дачі, насадження на земельних ділянках, транспортні засоби, кошти, цінні папери, предмети домашнього господарства та особистого користування, засоби виробництва, продуктивна та робоча худоба, вироблена продукція, а також інше майно споживчого та виробничого призначення.

Відмінною ознакою індивідуального підприємства, яка визначає його правову природу, є те, що воно засноване виключно на особистій праці власника.

2. Сімейне підприємство. Майно сімейного підприємства, зокрема виготовлена продукція та одержані доходи, є загальною частковою власністю членів сім'ї, які спільно ведуть господарство, якщо договором між ними не передбачено інше. В основу діяльності сімейних підприємств закладені власність і безпосередня трудова діяльність членів однієї сім'ї.

3. Приватне підприємство. Закон не містить вказівок на обмеження кількості найманих працівників і розміру приватного капіталу, а також посилань на регулювання даних відносин. Це означає, що приватні підприємства виступають рівноправними суб'єктами господарської діяльності, самостійно беруть участь у майновому обороті поряд з іншими видами підприємств.

Зазначені види підприємств належать до одноосібного володіння - однієї з найпростіших форм організації підприємницької діяльності.

Переваги одноосібного володіння:

• простота створення;

• повна самостійність;

• свобода та оперативність дій;

• максимум підприємницьких мотивів;

• конфіденційність діяльності;

• невеликі організаційні витрати.

Недоліки одноосібного володіння:

• труднощі в залученні великих капіталів;

• невизначеність строків діяльності;

• необмежена відповідальність за борги;

• недоліки спеціалізованого менеджменту;

• функціональні недоліки;

• обмежені можливості для розширення справи.

4. Колективне підприємство. Визначальною правовою рисою колективних підприємств є те, що вони засновані на загальній (частковій) власності юридичних і/або фізичних осіб. При цьому можливі різні сполучення як видів суб'єктів колективної власності, так і їх майнових відносин, які виникають в процесі створення, діяльності та ліквідації підприємства.

Особливості створення, формування майна, управління, розподілу доходу та ліквідації колективних підприємств регулюються відповідними законами про підприємства кожного виду, а також їх статутами.

Існують такі види колективних підприємств:

• колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу -підприємство, яке отримує власність у разі переходу майна державного підприємства у власність трудового колективу, викупу орендованого майна або придбання майна іншими передбаченими законодавством способами;

• колективне підприємство, засноване на власності кооперативу - добровільне об'єднання громадян, які ведуть спільну господарську та іншу діяльність на підставі належного їм на правах власності орендованого або наданого у безоплатне користування майна;

• колективне підприємство, засноване на власності громадської та релігійної організації;

• господарські товариства - підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами та громадянами через об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

5. Державне підприємство. Під державним підприємництвом розуміється виробничо-економічна діяльність на базі державної власності. Функції державного підприємництва реалізуються у формі державних підприємств, які засновані органом державного управління, уповноваженим управляти державним майном. Первісний капітал підприємства створюється за рахунок бюджетних асигнувань і/або за рахунок інших державних підприємств.

Види державних підприємств визначаються різним рівнем управління власністю. До першої групи належать державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності, які утворюють основу економічного суверенітету держави, забезпечують господарську самостійність, економічний і соціальний розвиток суспільства. Друга група - державні комунальні підприємства, засновані на власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць, діяльність яких спрямована на економічний і соціальний розвиток регіонів.

6. Спільне підприємство. Спільні підприємства можуть створюватись всіма юридичними особами незалежно від форми власності, на якій вони засновані. Правовий режим майна спільного підприємства визначається його засновниками на підставі укладеного договору і статуту. Спільні підприємства в Україні можуть створюватись поряд з вітчизняними іноземними юридичними і фізичними особами. Законодавство про діяльність спільних підприємств за участю іноземних осіб формується як відносно самостійна сфера правового регулювання.

Переваги спільних підприємств за участю іноземних осіб:

• доступ до нових технологій або технічних знань;

• розвиток експортних галузей для збільшення валютних надходжень;

• імпортозаміщення;

• залучення іноземного капіталу;

• придбання досвіду менеджменту;

• модернізація промислового виробництва тощо.

Негативні сторони спільних підприємств за участю іноземних осіб:

• загальновизнане ставлення до підприємств як до ризикових підприємств з високим ступенем конфліктності між партнерами;

• значні труднощі з оформленням реєстраційних документів, якщо потенційним партнером з української сторони є підприємство державної форми власності.

7. Підприємство, засноване на власності іноземних осіб. Законодавством легітимізована можливість створення та діяльності в Україні підприємств, заснованих повністю на іноземному капіталі.