Тема 1. Природа бізнесу і його ознаки

Відповідно до сучасного українського законодавства підприємницька діяльність (чи підприємництво) - це ініціативна, самостійна, на власний ризик діяльність громадян та їх об'єднань, які повністю або частково володіють будь-якими матеріальними цінностями і використовують їх для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, зайняття торгівлею з метою одержання прибутку.

 Однак це визначення можна доповнити.

Підприємництво можна визначати з різних позицій, таких як:

­ діяльність, спрямовану на максимізацію прибутку;

­ ініціативну діяльність громадян, що полягає у виробництві товарів і наданні послуг, спрямовану на одержання прибутку;

­ пряму функцію реалізації власності, основну її виробничу функцію;

­ процес організаційної новації з метою одержання прибутку;

­ дії, спрямовані на зростання капіталу, розвиток виробництва й присвоєння прибутку;

­ специфічний вид діяльності, спрямований на безустанний пошук змін в існуючих формах життя підприємств і суспільства, постійна реалізація цих змін.

Більшість практиків і дослідників наголошують на одержанні при­бутку, розглядаючи його як кінцеву мету підприємництва. Однак підприємництво має своєю кінцевою метою не стільки прибуток, скільки безперервність відтворювального процесу, пов'язаного з відтворенням попиту й задоволенням постійно мінливих, постійно зростаючих потреб індивідуума або соціальної групи, чи суспільства в цілому.

У цьому зв'язку підприємництво більш вірно визначати як процес безупинного пошуку змін у потребах, попиті кінцевого споживача на продукцію й послуги, задоволення цієї потреби шляхом організації виробництва, збуту, маркетингу, логістики, менеджменту, орієнтованих на найкращі новації, що приносять максимум продуктивності в кожній зі стадій процесу відтворення.

У цьому визначенні найбільша увага звертається не на максимізацію прибутку, а на споживача, на його потреби, задоволення яких завдяки високому рівню організації підприємництва може принести максимальний прибуток.

Підприємництво - це не будь-який бізнес, це стиль господарювання, якому притаманні принципи новаторства, антибюрократизму, постійної ініціативи, орієнтації на нововведення в процесі виробництва, маркетингу, розподілу й споживання товарів і послуг. Тоді як бізнес - це репродуктивна діяльність у сфері організації, виробництва, розподілу і реалізації товарів і послуг без новаторства, без ініціативи в розвитку інноваційних процесів. Це здійснення або організація щорічно того ж самого виробництва, збуту, чи розподілу іншої діяльності в рамках апробованих технологій, норм і правил для задоволення сформованих потреб.

Відповідно до прийнятої структури процесу відтворення (виробництво, обмін, розподіл, споживання) виділяють чотири головних сфери підприємництва: виробнича, комерційна, фінансова і сфера споживання. Інші види підприємницької діяльності, наприклад, інноваційна, маркетингова, включаються до складу чотирьох головних сфер підприємництва.

Сьогодні підприємництво розглядається з різних точок зору: як стиль господарювання, як процес організації і здійснення діяльності за умов ринку, як взаємодія суб'єктів ринку і т.д.

Аналізуючи різні точки зору з даного питання, можна зробити висновок, що підприємницька діяльність – це реалізація особливих здібностей індивіда, що виражається в раціональному з'єднанні факторів виробництва на основі інноваційного ризикового підходу.

Підприємець використовує у виробництві новітню техніку і технологію, по-новому організовує працю, інакше керує, що приводить до зниження індивідуальних витрат виробництва, на базі яких установлюється ціна.

Підприємець максимально ефективно налагоджує маркетингову діяльність. Він краще інших визначає ринок, на якому вигідніше всього закупити засоби виробництва, точніше ”вгадує”, на який продукт, у який час і на якому сегменті ринку виявиться найбільший платоспроможний попит.

У результаті він одержує більше прибутку, чим звичайні бізнесмени. До того ж підприємець постійно ризикує. Він не уникає ризику, як це звичайно робиться, а йде на нього свідомо, щоб одержати більший прибуток, ніж інші, тобто отримує своєрідну компенсацію за цей ризик.

Під підприємницьким доходом варто розуміти насамперед додатковий доход, доход від управління, надлишок, одержуваний підприємцем завдяки його природним якостям або особливому умінню аналізувати і по-новому комбінувати фактори виробництва в залежності від зовнішніх умов.

З огляду на те, що підприємницька діяльність зв'язана із здійсненням визначених функцій, таку діяльність можна охарактеризувати як процес планування, організації і здійснення безперервного, постійно обновлюваного відтворення товарів і послуг з метою задоволення економічних, соціальних і екологічних потреб суспільства (його членів) і одержання прибутку.

Підприємницька діяльність може здійснюватися: 1) шляхом безпосереднього виробництва якого-небудь товару, продукту або послуги; 2) шляхом виробництва посередницьких функцій по просуванню товару від продуцента до споживача. У рамках такого поділу праці сформувалася типологія підприємницької діяльності (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1 Типологія підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність - це особливий вид діяльності, спрямована на одержання прибутку, що заснована на самостійній ініціативі, відповідальності й інноваційній підприємницькій ідеї (рис. 1.2).

 

Рис. 1.2 Загальна схема підприємницької діяльності

Підприємницька ідея являє собою виявлений можливий інтерес виробника, що має чіткі контури якої-небудь конкретної економічної форми. Виявлення такого інтересу може здійснюватися за допомогою сполучення можливостей підприємця з потребами ринку, або навпаки, шляхом сполучення потреб ринку з можливостями підприємця.

Підприємництво виступає як особливий вид економічної активності, тому що його початковий етап зв'язаний, як правило, лише з ідеєю - результатом розумової діяльності, що згодом приймає матеріалізовану форму.

Підприємництво характеризується обов'язковою наявністю інноваційного моменту – будь-то виробництво нового товару, зміна профілю діяльності чи підстав для створення нового підприємства. Нова система управління виробництвом, якістю, впровадження нових методів організації виробництва чи нових технологій – це теж інноваційні моменти.

У підприємництві доцільно розглядати два основних елементи:

­ новаторську інноваційну діяльність як підприємницьку функцію (табл. 1.1.);

­ дії підприємця як носія і реалізатора даної функції (рис. 1.3).

Таблиця 1.1 Класифікація інноваційної діяльності

 

Критерій	Види інновацій
Поширеність	Одиничні
	Дифузійні
Місце в виробничому циклі	Сировинні
	Продуктові
	Забезпечуючі
Наступність	Що відкривають
	Що скасовують
	Що заміщають
	Що поворотають
Охоплення частки ринку	Локальні
	Системні
Потенціал та ступінь новизни	Радикальні
	Що удосконалюють
	Що комбінують
Сфера діяльності підприємця	Технологічні (виробничі)
	Економічні (торгові)
	Соціальні (управлінські)

 

Результатом кожного типу підприємницької діяльності є досягнення поставлених підприємцем цілей, це:

· одержання прибутку від вкладеного в той чи інший об'єкт підприємництва капіталу, фінансових, ресурсних і матеріальних засобів;

· задоволення попиту суспільства на конкретні потреби його членів, країни, регіону.

У процесі функціонування виробництва або посередницької діяльності цілі можуть мати більш широкий спектр. Наприклад, в якості цілей можуть бути:

- нагромадження коштів для завоювання нових ринків і розвитку виробництва;

- поліпшення соціальних умов співробітників фірми;

- оптимізація попиту покупців на продукцію фірми;

- надання допомоги в поліпшенні етичних і моральних норм суспільства, поліпшення культури споживання і т.д.

 

Рис. 1.3 Дії підприємця з розробки нововведень

Для досягнення цілей визначаються і зважуються конкретні задачі підприємницької діяльності в рамках поточної або перспективної політики фірми. Політика фірми визначає напрямок і методи здійснення підприємницької діяльності, її стиль, що забезпечують ефективне поводження фірми у сформованих або перемінних умовах навколишнього середовища. Їх можна розділити на два напрямки.

Перший напрямок - це комплекс задач, рішення яких забезпечує успіх інноваційної діяльності підприємця.

Другий напрямок - це комплекс задач, рішення яких формує ефективність процесу виробництва або посередницької діяльності, що здійснювалися або ж тільки почали здійснюватися.

Досягнення зростання прибутку, наприклад, вимагає рішення комплексу таких задач, як забезпечення процесу виробництва необхідними факторами виробництва; пошук джерел фінансування; аналіз стійкості фірми за мінливих умов конкуренції; задоволення потреб покупців або клієнтів; збільшення обсягу продажу; зниження чисельності працівників; розробка маркетингових стратегій; вибір постачальників; вибір партнерів по бізнесу; підвищення ліквідності фірми; розробка заходів щодо охорони навколишнього середовища і т.д.