Тема 10. Договірні відносини у підприємництві
Практично у всіх сферах виробничо-господарської, комерційної та фінансової діяльності основною формою встановлення та здійснення відносин між суб'єктами підприємництва є договір (контракт).
Договір як юридичний факт є угодою двох або більше сторін, спрямованою на виникнення, зміну або припинення громадянських правовідносин.
Необхідними умовами дійсності договору є:
1. Наявність пропозиції. Договори укладаються через пропозицію однієї сторони укласти угоду другій. Пропозиція має містити всі умови, що вважаються суттєвими для угоди і бути спрямованою до конкретної особи. Якщо пропозиція звернута до невизначеного кола осіб, то з пропозицією має бути зрозуміло, що угода буде укладена з будь-якою з осіб, що відгукнулася. Пропозиція може бути усною або письмовою.
2. Пропозиція повинна бути прийнятою. Для того, щоб пропозицію можна було вважати прийнятою, потрібна наявність твердого наміру (який виражений усно, письмово або діями) укласти угоду.
3. Обидві сторони повинні бути зацікавленими. Договір визнається дійсним, лише коли сторони уклали угоду.
4. Згода як однієї, так і другої сторони повинна бути справжньою, тобто сторони мають погодитися на договір за власним бажанням. Дійсний договір не допускає примушування.
5. Сторони повинні бути компетентними. Певні категорії громадян мають обмежені права щодо укладання договорів (наприклад, неповнолітні, недієздатні).
6. Договір не повинен розповсюджуватись на незаконні дії. Закон не визнає дійсним будь-який договір про протиправні дії.
7. Договір повинен мати відповідну форму. Деякі договори укладаються усно (наприклад, договір роздрібної купівлі-продажу). Проте на певні договори розповсюджується вимога закону щодо письмового оформлення.
Письмова угода укладається після підготовки та оформлення певних документів. Документи повинні бути підписані особою, що їх підготувала. Якщо вона не може за будь-яких причин підписати документи власноручно, за її дорученням угоду підписує інша особа. Підпис цієї особи засвідчується відповідною організацією.
Письмові угоди мають дві форми: просту та нотаріальну (законодавством вимагається нотаріальне засвідчення деяких видів письмових угод).
Особливості письмових угод:
• Договір, укладений в одному примірнику, повинен бути підписаний двома сторонами. За наявності декількох екземплярів одного договору достатньо, щоб одна сторона підписала примірник документа, який залишається для другої сторони.
• Засвідчення підпису здійснюється або нотаріусом, або службовою особою, яка має право ставити службову печатку.
• Нотаріальне засвідчення підтверджує не лише дійсність підпису, але і сутність побажань (договір про передачу земельної ділянки). Сторони за своїм бажанням можуть використати нотаріальну форму при укладанні угоди, для якої така форма не є обов'язковою. Недодержання нотаріальної форми призводить до недійсності угоди.
Зміст договору становлять умови, за яких він укладений. Договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнута угода за всіма суттєвими умовами. Суттєвими є умови договору, які визначаються такими за законом, або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, відносно яких повинна бути досягнута угода.
Умови договору поділяються на звичайні та випадкові. Звичайні умови - це умови, які встановлюються нормами, що передбачають згоду сторін на власний розсуд. Передбачається, якщо сторони домовились за усіма суттєвими пунктами та уклали договір, то вони досягли згоди за звичайними умовами. Випадкові умови - це умови з питань, які не врегульовані правовими нормами і містять відхилення від загальних правил там, де це допускається сторонами. Випадкові умови повинні бути спеціально сформульовані, оскільки не передбачається, що вони повинні бути включені у договір.
Усі зобов'язання, зафіксовані у договорі, повинні бути виконані належним чином та у відповідні терміни. Одностороння відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається (за винятком випадків, передбачених законом). Така відмова виникає найчастіше як результат неправомірної поведінки однієї зі сторін.
Термін виконання фінансового зобов'язань позначається календарною датою, проміжком часу або посиланням на певну подію. Якщо термін виконання зобов'язання не встановлений або визначений до запитання, кредитор має право вимагати виконання у будь-який час. Боржник має виконати таке зобов'язання у семиденний термін від дня подання вимоги кредитором.
Припинення договірних зобов'язань може здійснюватись:
• у разі їх виконання, належним чином;
• через підписання угоди між сторонами;
• у випадку заміни одного зобов'язання іншим. Така заміна називається новацією. Її сутність полягає в тому, що старе зобов'язання припиняється, а виникає нове з новими правилами і зобов'язаннями сторін;
• у зв'язку з неможливістю його виконання, якщо вона спричинена обставинами, за які сторони не відповідають.
Найбільш поширеними у підприємницькій діяльності видами договорів є:
• договір купівлі-продажу;
• договір майнового найму;
• договір підряду;
• трудовий договір.
Договір купівлі-продажу. Згідно з договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти майно та оплатити за нього певну грошову суму. Передачею майна визначається як фактична передача, так й інші дії, наприклад, передача розпорядчого документу на майно, здача на пошту для відправлення покупцеві. Слід зазначити, що у момент укладання угоди сторони не обов'язково повинні передати майно та сплатити гроші. Укладання договору купівлі-продажу означає, що сторони приймають на себе відповідні зобов'язання.
Право продажу майна належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадках, коли власник відповідно до закону не має права вимагати це майно. Право власності виникає у покупця з моменту передачі майна. Прострочення передачі майна або прострочення його прийняття тягне за собою покладання ризику випадкової загибелі або випадкового псування майна на сторону, що прострочила термін.
Предметом договору купівлі-продажу є будь-яке майно. Цей вид договорів допускає значні можливості для реалізації певних умов сторін. Наприклад, за згодою сторін можуть визначитися умови щодо термінів виконання зобов'язань, допускається попередня сплата покупцем вартості майна тощо.
При укладанні договору купівлі-продажу продавець повинен попередити покупця про всі права третіх осіб на майно, що продається (право оренди, застави, довічного використання). Якщо продавець, порушуючи договір, не передає покупцеві продане майно, покупець має право вимагати не тільки це майно, але й відшкодування збитків або відмовитись від виконання договору зі своєї сторони та вимагати компенсацію за спричинену йому шкоду. Якщо покупець відмовляється прийняти куплене майно та сплатити встановлену ціну, продавець має право вимагати прийняття майна, сплати ціни та відповідну компенсацію.
Якість майна повинна відповідати умовам договору. Якщо якість майна не відповідає умовам договору, покупець має право вимагати:
• замінити це майно на майно належної якості;
• відповідно зменшити закупівельну ціну;
• безвідплатно ліквідувати недоліки продавцем або відшкодувати витрати покупця на аналогічні цілі;
• припинити договір із відшкодуванням збитків.
Слід зазначити, що вже само по собі виявлення недоліків у проданому майні викликає зобов'язання продавця виконати вимоги покупця незалежно від того, винний чи ні продавець у їх виникненні. Покупець має право заявити продавцю претензію щодо недоліків проданого майна одразу після їх виявлення, але не пізніше шести місяців від дня передачі майна.
Договір майнового найму (оренди). Згідно з договором майнового найму наймодавець зобов'язаний надати наймачеві майно у тимчасове користування за певну плату. Наймач зобов'язаний внести певну плату та після закінчення терміну дії договору повернути майно наймодавцеві. Договір найму майна може включати зобов'язання наймодавця щодо надання послуг або виконання робіт для наймача.
Договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі. Договір може бути укладений на визначений та невизначений термін. Якщо договір майнового найму укладений на невизначений термін, то кожна з сторін має право відмовитись від нього у будь-який час, попередивши про це другу сторону за три місяці.
Наймач майна має переважне право на продовження дії договору оренди. Наймодавець зобов'язаний:
• надати наймачеві майно, стан якого відповідає умовам договору;
• не перешкоджати наймачеві користуватись майном після його передачі;
• здійснювати за свій рахунок капітальний ремонт майна, якщо інше не передбачено законом або договором. Невиконання цього зобов'язання дає право наймачеві самостійно здійснити ремонт майна та вимагати відшкодування витрат наймодавцем, врахування їх у сумі орендної плати або припинити дію договору з компенсацією збитків.
Наймач зобов'язаний:
• своєчасно вносити плату за використання майна;
• використовувати майно відповідно до договору та призначення майна;
• підтримувати майно у належному стані;
• проводити поточний ремонт за свій рахунок;
• повернути майно після закінчення терміну договору.
Орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі та сплачується незалежно від результатів господарської діяльності наймача.
Розміри орендної плати можуть бути змінені:
• за угодою сторін;
• на вимогу однієї з сторін у зв'язку з обставинами, за які вона не несе відповідальності; змінами умов господарювання, передбачених договором; суттєвим погіршенням об'єкта оренди та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Договір оренди припиняється внаслідок закінчення терміну договору, викупу або зруйнування об'єкта оренди.
Довгострокове припинення договору оренди наймодавцем може бути здійснено через суд або арбітражний суд, якщо наймач:
• використовує майно не відповідно до договору або не за призначенням;
• навмисно або за необережністю погіршує стан майна;
• не вносить орендну плату впродовж трьох місяців від встановленого терміну.
Довгострокове припинення договору оренди на вимогу наймача, також може бути здійснено через суд або арбітражний суд, якщо:
• наймодавець не здійснює своїх зобов'язань, зазначених у договорі;
• майно у зв'язку з обставинами, за які наймач не відповідає, перебуває у стані, непридатному для подальшого використання.
У випадку, коли орендар з дозволу наймодавця поліпшує майно, він має право на відшкодування пов'язаних з цим витрат, якщо інше не передбачено договором. Якщо поліпшення майна здійснюється без дозволу наймодавця, то удосконалення компенсуються наймодавцем лише за його згодою на це. Вартість удосконалень, що здійснювалися без дозволу наймодавця, у разі його відмови не відшкодовуються.
Договір підряду. Згідно з договором підряду підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник - оплатити виконану роботу.
На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис витрат, який визначає ціну договору. Якщо всі витрати на виконання робіт відомі, складається твердий кошторис та оплата робіт здійснюється відповідно до нього. Якщо такі витрати заздалегідь невідомі, складається приблизний кошторис і наступні розрахунки здійснюються з окремими відхиленнями від нього. У випадку необхідності значного підвищення витрат проти складеного кошторису підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника, а останній має право відмовитись від договору попередньо відшкодувавши підряднику його витрати. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, він повинен виконати роботу, не вимагаючи відшкодування таких витрат.
Підрядник зобов'язаний:
• виконати роботу у встановлений договором термін;
• виконати роботу зі своїх матеріалів та своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник, який виконує роботу зі своїх матеріалів, відповідає за їх якість. Якщо робота виконується з матеріалів замовника, підрядник відповідає за правильність їх використання;
• надати замовнику звіт про використання матеріалів замовника та повернути залишок. Якщо підрядник неправильно (не в інтересах замовника) використав матеріали або не підтвердив їх використання звітом, він повинен відшкодувати замовнику збитки.
Замовник зобов'язаний:
• прийняти роботу, що виконана відповідно до договору, оглянути її та у разі виявлення відхилень від договору або інших недоліків заявити про це підряднику без зволікань;
• сплатити виконану підрядником роботу.
Замовник має право:
• відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник не вкладається у визначені терміни;
• вимагати усунення недоліків, якщо робота виконується неналежним чином, а при невиконанні підрядником цієї вимоги - відмовитись від договору з відшкодуванням з боку підрядника збитків або доручити виправлення роботи третій особі за рахунок підрядника;
• зменшити суму винагороди підряднику за виконану роботу у зв'язку з виявленими недоліками;
• розірвати договір до закінчення роботи через наявність поважних причин за умови сплати підряднику винагороди за виконану роботу та відшкодування його збитків, спричинених ліквідацією договору.