2.1.4. Характеристика зв'язку отрути з рецептором

Для клінічної токсикології велике значення має оборотність зв'язку отрути з рецептором. Більшість токсичних речовин, очевидно, неміцно зв'язується з рецепторами і їх можна «відмити». Установлено, що ковалентні зв'язки отрут з рецепторами міцні і важкі-оборотні.

На щастя, кількість токсичних речовин, здатних утворювати ковалентні зв'язки, невелике. До них відносяться, наприклад, препарати миш'яку, ртуті і сурми, механізм дії яких полягає у взаємодії із сульфгідрильними групами білків; азотисті іприти і фосфорорганічні антихолінестеразні препарати, що алкилюють (витісняють) чи ацетилюють (окисляють) визначені функціональні групи білків (в останньому прикладі — ферменту холінестерази). Хоча зазначені ковалентні зв'язки досить міцні, у визначених умовах вони можуть руйнуватися з утворенням нових ковалентних зв'язків. Так, сульфгідрильні групи ураженої ртуттю клітини можна якоюсь мірою регенерувати, якщо ввести достатню кількість антидота – унітіолу, що містить реакційно-здатні SH-групи.

Більшість відомих у даний час токсичних речовин і лікарських засобів взаємодіє з рецептором за рахунок більш лабільних, що легко руйнуються зв'язків — іонних, водневих, ван-дер-ваальсових, що дає можливість їхній успішного «відмивання» і видалення з організму. У табл. 6 представлені основні типи зв'язків отрути з рецептором, їхня міцність і вплив цих показників на токсичність отрут.

Таблиця 6. Основні типи зв'язків «отрута + рецептор», що впливають на прояви токсичності (по А.Ф. Філатову)

'У Міжнародній системі одиниць (СІ) 1 ккал=4,187 .10³ Дж.

Як видно з табл. 6, зниження енергії зв'язку «отрута + рецептор» прямо пропорційно зменшенню специфічних проявів у відповідній реакції організму і робить її більш оборотною.

Токсичні речовини можна видалити з рецепторів за допомогою відмивання. Поміщена в розчин з гістаміном кишка морської свинки починає скорочуватися, а відмивання ізотонічним розчином хлориду натрію приводить її у вихідний стан.

Таким чином, сучасні методи детоксикації базуються на можливості руйнування комплексу «отрута + рецептор». Для цього застосовуються антидоти, що перешкоджають іммобілізації отрути в тканинах, у сполученні з активними методами очищення організму (форсований діурез, методи діалізу і сорбції).