Тема12 Гострі отруєння тваринними і рослинними отрутами

1. Отруєння тваринними отрутами

2. Клінічна картина

3. Отруєння рослинними отрутами

4. Клінічна картина

У світі живе близько 5000 видів отрутних тварин. Щорічно одержують укуси більш 10 млн чоловік, серед них від отрутних змій — 500 тис. Чоловік. Смертельні исходы при цьому складають 30—50 тис. Отруєння отрутами різних риб реєструються в 20 тис. Чоловік, з них гинуть близько 300 чоловік.

Зоотоксины тварин і комах відрізняються великою розмаїтістю хімічного складу, більш високою токсичністю і вагою викликуваних ними патологічних синдромів, чим рослинні отрути, вони можуть зустрічатися у тваринних різних класів — від найпростіших до ссавців; багато отрутних представників серед павуків, амфібій, рептилій.

Більшість отрутних тварин живуть у море і відрізняються унікальним складом зоотоксинов і способами їхнього використання. Отрута в організм супротивника вводиться за допомогою отрутного жала (бджоли, оси, павуки), зубів (змії) або плавців (риби). Нагромадження зоотоксинов у деяких органах і тканинах викликає гострі отруєння при використанні отрутних тварин, риб і т.д. У їжу.

Основними компонентами тваринних отрут є протеїни, багато хто з яких — ферменти і поліпептиди. Вони мають складну хімічну структуру і зустрічаються в різних сполученнях у різних видів отрутних тварин.

Найбільш токсичною тваринною отрутою вважається тетродо-токсин (риба фугу). Це складний протеїн з молекулярною масою від 40 000 до 80 000, що викликає важку поразку периферичної нервової системи, що нагадує по симптоматиці стан при укусі кобри.

Ферменти є обов'язковою складовою частиною багатьох зоотоксинов. Фосфолипаза А активує лецитин, що характеризується гемолитическим і цитолитическим дією, що призводить до поразки крові і тканин при укусі змій. А-Ами-нооксидаза перетворює амінокислоти в кетоны, що активують тихорєцьку пептидазу, що підсилює деструкцію тканин.

Розповсюдженим компонентом зоотоксинов є гиалуронидаза, що допомагає іншим токсичним компонентам отрут проникати через тканини і швидко поширюватися від місця укусу по всьому організмі жертви.

Протеазы характеризуються геморрагическим і протеолити-ческим дією, що значно підсилює загальний токсичний ефект тваринних отрут.

Таким чином, сочетанное дія пептидів, поліпептидів і амінів веде до поразки тканин через їхній энзимные системи і внутрішньоклітинні структури. Цим порозумівається різноманіття токсичних ефектів зоотоксинов, що включають складні взаємодії з багатьма біохімічними системами організму. Крім того, білки отрут у багатьох випадках викликають анафилактические реакції в людини, оскільки вони є ідеальними антигенами. Багато компонентів зоотоксинов виступають як антикоагулянти, що порушують нормальний процес згортання крові, тим самим сприяючи подальшому поширенню отрут.

Деякі зоотоксины містять гликозиды, що впливають на автономні нервові закінчення і викликають одночасно симптоми поразки нервових, серцево-судинної систем і системи травлення.

Багато комах виділяють при укусі сильні органічні кислоти, що дратують шкіру і викликають токсичний дерматит по типі хімічного опіку.

Складний склад і швидка биотрансформация зоотоксинов значно утрудняють їх кількісне і навіть якісне визначення в биосредах організму, пояснюють великі індивідуальні розходження, що існують між різними особями того самого виду тварини й у реакціях на ці отрути з боку потерпілих.

Вік і стать отрутної тварини, умови його росту і харчування, час року і місце обитания значно впливають на токсичність отрут. При цьому отрути, виділювані через рот тварини, звичайно служать для нападу, викликають біль і мають більшу токсичність, чим отрути, виділювані іншими частинами тіла, що служать для захисту самої тварини й обладающие меншою активністю.