ЛЕКЦІЯ №7 Отруєння сполуками важких металів і миш'яку

1. Поширення отруєнь

2. Загальні токсикологічні відомості

3. Патогенез токсичної дії

4. Клінічна картина отруєнь

5. Особливості інгаляційних отруєнь

6. Класифікація отруєнь

7. Особливості хронічних отруєнь

Методи детоксикації:

- промивання шлунка, масляне проносне, форсований діурез;

- антидот: унітол;

- штучна детоксикація: гемодіаліз з одночасним введенням унітіолу.

 Поширення отруєнь

Отруєння сполуками важких металів і миш'яку відомі з древніх часів. Згадування про отруєння «живим сріблом» (сулема) зустрічається в IV в. У середині століття сулема і миш'як були найбільш розповсюдженими неорганічними отрутами, що використовувалися з кримінальною метою в політичній боротьбі й у побуті. В епоху Відродження в Італії численні убивства, зроблені за вказівкою папи Олександра VI і його сина Цезаря Борджиа, були заподіяні за допомогою миш'яку (один час миш'як так і називали – «отрута Борджиа»). Миш'як — ціла епоха в історії зловмисного застосування отрут. Деякі історики вважають, що серед жертв отруєнь миш'яком були Наполеон, відомий французький математик Кондерс, англійський поет Честертон і ін.

Отруєння сполуками важких металів часто зустрічалися в нашій країні: у 1924—1925 р. Було зареєстровано 963 смертельних результатів від отруєнь сулемою. Отруєння сполуками міді переважають у районах садівництва і виноробства, де для боротьби зі шкідниками використовується мідний купорос.

В останні роки найбільш поширені отруєння ртуттю, що входить до складу сірої ртутної мазі, застосовуваної для лікування педикульозу. Нерідкі випадки масових отруєнь, наприклад, гранозаном після вживання насінь соняшника, обробленого цим засобом.

Летальність при отруєннях сполуками важких металів і миш'яку, що раніше досягала 65—84 %, при сучасних методах лікування дорівнює 15—19%.