ЛЕКЦІЯ №6 Отруєння фосфорорганічними речовинами

1. Поширення гострих отруєнь ФОР

2. Хімічні властивості ФОР

3. Токсикокінетика ФОР

4. Патогенез токсичної дії

5. Клінічна картина гострих отруєнь ФОР

6. Психоневрологічні порушення. Порушення подиху

7. Порушення функцій серцево-судинної системи

8. Особливості перорального отруєння ФОР

9. Хронічні отруєння ФОР

10. Методи детоксикації організму

Методи детоксикації:

- повторне промивання шлунка, ентеросорбція. Форсований діурез, кишковий лаваж;

- антидоти: атропін в інтенсивній і підтримуючій дозуванні; реактиватори холінестерази (діпіроксим, дієтиксим) у першу добу;

- штучна детоксикація: МГТ, гемосорбція — УФГТ — гемодіаліз — ЛГТ.

 Поширення гострих отруєнь ФОР

Фосфорорганічні речовини (ФОР) широко застосовуються в сільському господарстві як інсектициди, акарицидів, фунгіцидів, гербіцидів, дефоліантів, десикантів, родентицидів (засоби для боротьби з гризунами). ФОР використовуються для обробки садів, виноградників, овоч-баштанних і технічних, зернових і зернобобових культур, у тваринництві — для боротьби з ектопаразитами тварин.

У побуті ФОР застосовуються для знищення домашніх комах, для обробки садових ділянок.

Крім того, до ФОР відносяться бойові отруйні речовини з групи «нервових отрут» (Ви-гази), що маються в багатьох країнах світу.

Опис клінічних проявів отруєнь, аналогічних впливу ФОР, уперше приведено ще в XVII ст. Мореплавцем Куком і англійським мандрівником Левінгтоном. За свідченням останнього, у Калабарі (Нігерія) із древніх часів було відомо отрутну дію бобів кучерявого рослини Physostigma venenosiiin. У його насіннях міститься надзвичайно отрутний алкалоїд фізостигмін (езерин). Ці боби служили в Калабарі засобом іспиту людей, обвинувачених у чаклунстві, злодійстві й інших пороках. При вершенні суду (звідси назва — «судилищні боби») обвинуваченому привселюдно пропонували з'їсти визначену їхню кількість. Якщо в нього виникала блювота і він виживав, то обвинуваченого виправдували, однак частіше він умирав від поступово наростаючого паралічу дихальних м'язів.

Отруєння езерином було докладно описане в першому посібнику з токсикології російською мовою [Пелікан Е., 1878]. Однак механізм токсичної дії езерину був розкритий тільки в другому десятилітті XX ст., що ознаменувалося відкриттям ферменту холінестерази. Установлено, що фізостигмін блокує цей фермент і викликає порушення проведення нервових імпульсів у центральній і периферичній нервовій системі. Такі отрути одержали назву антихолінестеразних речовин, а саме відкриття було використано для одержання синтетичних замінників фізостигміну. Були виявлені інші антихолінестеразні отрути з групи ФОБ, механізм дії яких аналогічний дії фізостигміну.

У 1932 р. У Берлінському університеті доцент Ланге і його асистентка Крюгер зайнялися вивченням хімічних властивостей ФОБ і, зненацька випробувавши на собі їх токсичну дію, вперше описали її. У результаті цього багато з ФОР довго звалися «ефіри Ланге».

У період другої світової війни знову повернулися до вивчення ФОР у Німеччині, у лабораторії Шредера, що зайнялася пошуком бойових отруйних речовин. До кінця 1942 р. Були отримані габун, заман, у 1944 р. — зарин.

Після другої світової війни ФОР потрапили в США, де ці препарати почали використовувати як пестициди. У 1949 р. З'явилося перше повідомлення американського автора Труна про випадки гострих отруєнь паратіоном серед фермерів (у тому числі 6 летальних). У 1954 р. Р.Л.Казакевич вперше описав отруєння ФОР серед сільськогосподарських робітників у нашій країні.

Починаючи з 50-х років отруєння фосфорорганічними пестицидами швидко поширювалися по всіх країнах світу.

В останні роки в РФ хворі з гострими отруєннями ФОР складають близько 5% загального числа хворих, що надходять у спеціалізовані токсикологічні центри. Неправильне збереження цих препаратів, застосування в підвищених концентраціях, помилкове використання з метою самолікування шкірних захворювань (короста, педикульоз), випадкове вживання усередину в стані алкогольного сп'яніння замість спиртних напоїв — це основні фактори, що представляють реальну небезпеку для розвитку гострих отруєнь. Крім того, ФОР широко використовуються з метою самогубства. Лікарняна летальність при даній патології дорівнює в даний час 10—15 %.

 Загальні токсикологічні відомості